Сміх
Було їх двоє на льоду. Він падав.
Вона м'який підстелювала сміх.
Блакитні ятагани ковзанів
Поблискували в місячному світлі.
Синіли снігом береги ріки,
Як два тумани, що зійтися хочуть.
Між ними лід іскрився сміхом щастя,
В цілунку голос дівчини стихав.
Раптово до закоханих із ночі,
Немовби щезник, вимчав ковзаняр,
І, видно, гратись він забаг із ними.
Регочучи, крутився він, як дзига,
Від реготу, здавалось, тріскав лід,
Та хлопець і дівча вже не сміялись.
1967
