Дмитро Павличко. Я син простого лісоруба
Мене також чекала згуба,
Нужда і безробіття вир —
Я син простого лісоруба,
Гуцула із Карпатських гір.
Поклали край його здоров’ю
Зарібки по лісах чужих.
«Добро» те панське нині кров'ю
Випльовує з грудей слабих.
А мати гарувала гірко
Від темноти до темноти,
Щоб нас, малесеньких семірко,
Нагодувати й одягти.
У хаті рідко бачив хліб я,
А в школі били по руках
За те, що зиркав я спідліб’я
На булку панського синка.
Про вуз не мріяв я ніколи,
Та на землі змінився час —
Війнув зі Сходу легіт волі,
Брати прийшли з-поза Збруча.
Я син простого лісоруба,
Гуцула із Карпатських гір.
Мені всміхнулась доля люба
У сяєві Кремлівських зір.
В твоєму університеті
Я вчусь тепер, народе мій.
Так дай же в молодому злеті
Мені піднятись вище мрій.
Народе мій, ясна любове,
Ти волю лиш яви свою —
Поклич,— а серце вже готове
За тебе згинути в бою!
1950
