​По шию у піску сосна стоїть...

По шию у піску сосна стоїть.
Посивіла косата верховіть.

А вітер злий — не спить він і не їсть,
Бо затаїв на неї чорну злість.

Не випускає він її з лабет
І хоче поламати їй хребет.

Піщані гори хоче покотить
На соснячок, що від страху тремтить.

Сосні піском він очі засипа,
Та бореться із ним сосна сліпа.

Безсило білі стегна дюн лежать —
Тут не пройти пустелі ні на п'ядь.

О, дай мені, сосно моя, снаги,
Щоб не пройшли повз мене вороги,

Щоб я і мертвий, стогнучи в землі,
Утримував навали смертні й злі.

1964