По шию у піску сосна стоїть...
По шию у піску сосна стоїть.
Посивіла косата верховіть.
А вітер злий — не спить він і не їсть,
Бо затаїв на неї чорну злість.
Не випускає він її з лабет
І хоче поламати їй хребет.
Піщані гори хоче покотить
На соснячок, що від страху тремтить.
Сосні піском він очі засипа,
Та бореться із ним сосна сліпа.
Безсило білі стегна дюн лежать —
Тут не пройти пустелі ні на п'ядь.
О, дай мені, сосно моя, снаги,
Щоб не пройшли повз мене вороги,
Щоб я і мертвий, стогнучи в землі,
Утримував навали смертні й злі.
1964
