Ідуть дуби купатися у море...
Ідуть дуби купатися у море,
Над головами піднімають руки...
Чи добровільно йдуть, а чи з принуки —
Не знати нам про їхнє щастя й горе.
Чи йдуть вони, неначе ті погани,
Хреститися, щоб догодить князеві...
Між ними підлітки, і парубки сталеві,
І сухорукі чорні дідугани.
А може, то — литовські риболови,
Бо горда в них постава й строгі лиця...
Я хочу вникнути у шелест листя,
Бодай слівце збагнути з їх розмови.
1964
