Пісня про Київ

Дмитро Павличко. Твори. Пісня про Київ

Тече Дніпро попід зелені гори,
А на вершинах Київ мерехтить.
Неначе сонця золоті підпори,
Воздвигнуті століттями в блакить.

Києве, заглянь мені у вічі,
Голос мій піснями освяти,
Засвіти каштанів білі свічі,
Щоб душа не знала темноти.

Тут Русь моя в новітній силі грає,
Немов жита з прадавнього зерна.
Тут джерело братерства захмеляє,
Як весняного неба глибина.

Минає все, а Київ не минеться,
Не спопеліють правнуків зірки,
Не згасне шлях від маминого серця
До серця України крізь віки.

1980


Читати також