Син

Там, де Лаври золота кантата
Височіє в гомоні століть,
Мати Невідомого солдата
На могилі, наче тінь, стоїть.

Б’є вогонь з-під сивого граніту,
Полум’я кипить, мов джерело.
Та горить велике серце світу,
Що в каміння жилами вросло.

А в старих очах тремтить сльозина,
Що зусильна пропекти броню.
Стала мати і впізнала сина
В клекотанні Вічного вогню!

1971