Голубиний трибунал

Три голубки, вишиті іспанськими в’язнями,
Три голубки, голубі і тихесенькі,
Сидять між подарунками-вазами
На фестивальному столику в Хельсінкі.

Та я повинен сказати правду:
Якби я був за тюремними гратами,
Я не голубками вишивав би прапор,
А кулеметами і гранатами.

Я вишивав би його карабінами,
Що задихаються, сповіщаючи волю,
Я вишивав би нитками білими
Ворожі зіниці, розкидані по полю.

Я вишивав би останній подих
Тюремника, що ходить вночі коридорами...
А от іспанці пішли на подвиг:
Три голубки вишили — трибунал історії.

Я звертаюсь до тебе, голубиний трибунале,
Викинь на сміття кодекси багатотомні.
Хлопці, що навпомацки тебе вишивали,
Конають в бургаській тюрмі на бетоні.

Тільки свобода — твій чесний вирок.
Тільки свобода — справедливість найвища!
Невже ти помилуєш в ім’я мого миру
Тих, що копають їй гробовища?

Назад — в Кастілію, назад — в Андалузію,
З вогненними вітками на дахи тюрем!
Хай крик ваш багнетом в тюремника вгрузне
Хай піде пожежа краєм похмурим!

Станьте, голубки мої, яструбами,
Станьте ви круками, орлами кігтистими,
Доки голів вам не відрубали,
Доки літаєте понад фашистами.

Дзьобами кривавими бийте у вікна —
У чорні вікна катівської спальні.
Хай сниться кату, що прибивають віка
На домовинах убивць Іспанії!

А як звершиться судилище праве
Й візьме вас на руки життя щасливе,
Тоді повертайтесь на білий прапор,
Несучи в дзьобиках гілля з оливи.

1962