На могилі С. Тудора і О. Гаврилюка

Спіть, брати! В житті не спали ви.
«Вікна» ваші уночі світились...
Не ішла гризота з голови
За отих, що духом не збудились,
Хоч титанів міць у їх руках,
А стоять над ними кволі гноми...
І до ранку в серця словниках
Слів шукали ви гучних, мов громи.
Спіть, брати! В житті не спали ви,
Бо були в незміннім караулі.
В бій несли червоні хоругви,
Наражаючись на перші кулі.
Вас шептицькі брали на приціл,
Вбили їхні круки чорнокрилі;
Вас в борні одна єднала ціль,
Розлучити смерть, була не в силі...
Спіть, брати! В житті не спали ви.
Хай свобода вам, як мати сниться,
Львів, натхнений дружбою Москви,
І над краєм радісна зірниця.
Хай тихенько шепче тут гілля
І про нашу розповість роботу,
Хай пером вам буде ця земля.
Що важка від крові, сліз і поту!