Низькопоклонники

...в поліцію побігли
низькопоклонники твої.

І. Франко

Ридали, плакали ізгої
За тучами своїх перин.
Шлях до Вкраїни дорогої
Їм заступив червоний крин —
Вогонь розп’ятого Тараса,—
Не обійти, не підійти.
Стогнала фарисеїв раса,
На Україну ласа йти.

Коли вони ішли, як плова,
Ліси стелились, як моріг,
Та в спузу Кобзарева мова
Нещадно обертала їх.
Втім, осінила їх ідея,
І плач кленущнй ніби вщух.
Вони зі скелі Прометея
Зняли і одягли в кожух,
В смушеву шапку отамана,
Ще й підв'язали очкуром,
Щоб стала правдою омана,
А кривда — ласкою й добром.

«Ми виведем обов’язково
Твій люд із трясовин і тонь
До слави!
Дай нам тільки слово —
В богів украдений вогонь.
Ми візьмемо його й забудем,
Що ти розбійник, раб і тать.
Сліпим і без’язиким людям
Накажемо його топтать.
І потихесеньку погасим —
Ніхто й не знатиме коли.
І вухами тебе тим часом
Учені обстрижуть осли.
А з крину двоязикі змії
Піднімуть голови скісні.
Син матері не зрозуміє,
Оглухнувши в багні брехні.
Тоді Вкраїну на бетоні
Тюрми розітнемо в ганьбі,
Зате в самому Вавілоні
Збудуєм пам’ятник тобі»

Отак Тараса перебрали
І полюбили гаряче,
Та рани не позаживали —
Із-під кожуха кров тече.
Тече і заливає стріти
Незмивним відблиском пожеж.
На крові тій, проклятий світе,
Ти посковзнешся і впадеш.

1965