Над ямою він сам стояв...
Над ямою він сам стояв,
А сто катів було — не менш.
Йому в потилицю стріляв
Рудоволосий Obermensch *.
Та сталось так, що він ожив,
З могили виповз уночі.
Його над ранком серед нив
Знайшли убогі сіячі.
Багато перебув атак,
Бо вдруге жив не легкома.
Та не сміявся, сміх — то знак,
Що вже убивць його нема,
Що іберменшівська змія
Вже спопеліла на вогні...
Його сьогодні бачив я,
Та він не посміхнувся, ні!
♦ O b e r m e n s c h — надлюдина (нім.).
1961
