​Над ямою він сам стояв...

Над ямою він сам стояв,
А сто катів було — не менш.
Йому в потилицю стріляв
Рудоволосий Obermensch *.

Та сталось так, що він ожив,
З могили виповз уночі.
Його над ранком серед нив
Знайшли убогі сіячі.

Багато перебув атак,
Бо вдруге жив не легкома.
Та не сміявся, сміх — то знак,
Що вже убивць його нема,

Що іберменшівська змія
Вже спопеліла на вогні...
Його сьогодні бачив я,
Та він не посміхнувся, ні!

♦ O b e r m e n s c h — надлюдина (нім.).

1961