Я бачив на річці в прозорім льоду...
Я бачив на річці в прозорім льоду
Зернину пшениці. Її на льоту
У тверднучі хвилі впустило пташа,
І там зледеніла пшенична душа.
Умерла? А може, зернина крізь лід
Ще бачить і сонце, і небо, і світ,
Та кільчик не може пустити вона,
Бо скиба із льоду, чистенька, ясна,
Стискає безжально. О, краще в землі,
Хоча не у світлі, зате у теплі,
Хоча у пітьмі, та в надії на те,
Що колос на щастя колись проросте!
1961
