Ходить самотність моя по діброві...
Ходить самотність моя по діброві,
З криничок замерзлих воду п'є.
Гнізда воронячі, як вінки тернові,
Міряє нишком на чоло своє.
Виходить з лісу на поля білі,
На дорогу в місячнім сяйві блідім...
Дорогу ж колесами автомобілі
Вигаптували гарно аж під мій дім.
1965
