Пси
На псах висять уже кравати,
А не сталеві ланцюги,
І навіть пісню заспівати
Хотіли б хитрі вороги.
І пащу роззявля псяюха —
Той спів на гавканину схож.
Та Відень вже тепер не слуха
Тих опсявірених вельмож.
Про що гарчать чужі бульдоги,
Задерши морди догори?
Вони порвать не мали змоги
Твої державні прапори.
Загнавши псів отих до буди,
Ти, Австріє, тепер дивись,
Щоб ті вовки тобі на груди
Не кинулися, як колись,
Щоб серце вигризти з-під ребер,
Щоб випити гарячу кров.
Росте страшний фашистський цербер,
Його погладжуєш ти знов.
Ти вже забула все, я бачу,
Та ця непам’ять — знай — страшна.
О, віджени лаю собачу.
Бо загризе тебе вона.
1960
