Я тільки раз, єдиний раз любив...
Я тільки раз, єдиний раз любив,
А скільки я ненавидів — не знаю,
Ненавистю душі не погубив,
Любов мене замучила до краю.
У серце, наче в землю деревце,
Вона вросла, коріння розпустила
По жилах — в груди, в руки, у лице,
І кров моя любов мою живила.
Вона цвіла! Ох, як вона цвіла!
Не думав я тоді, що доведеться,
Холодний піт стираючи з чола,
Її навіки виривати з серця.
Бо не для мене був той пишний цвіт,
Обсипались на інших пелюсточки...
Але не скаржусь, що на білий світ
Я народивсь, як кажуть, без сорочки
Її давно я серцем розлюбив,
Та кожною клітиною дрібною
Любитиму! О, що б я не робив,
Любов моя вмиратиме зі мною.
1954
