Пиво

Є у Відні пиво —
Просто диво.
Піна — як сметана,
Бездоганна,
Ну, а смак...
Той чумак,
Що «в Києві на риночку»
Пропив штани і сорочку,
Удмухнув би кухлів тридцять,
Щоб гуляти й не журиться...
Сіли ми за столики —
Пиво вже несуть.
Пиво п’ють католики,
Лютерани п’ють.
П’ють одні квапливо
Пиво любе.
Інші цідять пиво
Поміж зуби.
Всяк шинок відвідує,
Пиво добре п’є.
Пиво до обіду є,
До вечері є.
Гладить задоволено
Бюргер черевце:
Лікарем дозволено
Споживать пивце.
— Може, немовляточку
Замість молока
Принесете, таточку,
Гальбу-дві пивка?
— Подивіться, хлопці,
На оцих панів,
Ці не пропивають
Шкіряних штанів!
Це таке створіннячко,
Що своє
Пропива сумліннячко,
Якщо є.
Бо це «гуманісти»,
А не чумаки.
Чумаки за себе пили,
А ці — навпаки.
Все за інших...
За гарем султана кримського,
За коханок папи римського...
«Гуманісти» випити б могли
За дівчаток веселеньких ще смоли.
А в куточку
Сів на бочку
Шпик — очі, як рани.
Що йому католики і лютерани?
Він за нами підглядає,
Наші тости підслуховує,
Чиниться, мов щось читає,
Ніби щось він підраховує.
Надійшли студенти,
Дали йому пива,
І стала людина
Миттю щаслива.
І пішов собі шпик — очі, як рани,—
В інші бари і ресторани.
Сміються студенти,
П’ють «гуманісти»,
Пива багато,
Нема що їсти.
Прекрасне пиво —
Як же воно робиться?
Все тут важливо —
Навіть подробиця.
Вийшли ми з бару
В доброму настрої.
Ох, як же хочеться
Додому з Австрії!

1961