Пісня про Київ
Тече Дніпро попід зелені гори,
А на вершинах Київ мерехтить.
Неначе сонця золоті підпори,
Воздвигнуті століттями в блакить.
Києве, заглянь мені у вічі,
Голос мій піснями освяти,
Засвіти каштанів білі свічі,
Щоб душа не знала темноти.
Тут Русь моя в новітній силі грає,
Немов жита з прадавнього зерна.
Тут джерело братерства захмеляє,
Як весняного неба глибина.
Минає все, а Київ не минеться,
Не спопеліють правнуків зірки,
Не згасне шлях від маминого серця
До серця України крізь віки.
1980
