Повітря — неначе прозорий граніт...
Повітря — неначе прозорий граніт,
Слюда снігова ряхтить, наче манна...
нина така голуба і рахманна,
Мов розпрозореннй самоцвіт.
Ліс, як відбитий на скелі, мовчить.
У скелі дороги тунель пробурили.
А на синій поверхні гранітної брили
Сонце, згорнувшись клубочком, спить.
1965
