Лікнеп: про різницю між культурою та пропагандою
У тексті збережена авторська граматика та орфографія (ред.)
В цій статті автор пояснить різницю між пропагандою та культурою. І відділить муху від котлети. Також надасть інструменти для розрізнення між пропагандою та культурною спадщиною людства.
1) Альбом Ляпіс Трубецкой "Матрешка", як найкраща відповідь на російську пропаганду!
Для початку подаю вам просто цитати з пісень. Потім поясню концепцію альбому білоруських панків.
В пісні "Телевизор" білоруси співають про шкідливість пропаганди. Краще не дивитися взагалі телевізор, не читати газет, не звертати увагу на пропаганду. Старший Брат (згаданий в пісні) - це з твору британського письменника Джорджа Орвела "1984".
Також є інші файні пісні, як "Танк" (антивоєнна), "Котлован" (проти бездумної стахановщини), "Государство" (закликає вбити дракона в собі). На мою думку найглибша із пісень альбому - це "Командир".
Тут він співає про те, що пропаганда затьмарює розум.
Так що російська пропаганда - це затьмарення розуму. В першу чергу війною. Та спрощення бачення картини світу.
2) Українське кіно, російська пропаганда та культура
Блогер Тайлер Андерсон розповідає про те, що кіна українською мовою було зроблено більше у Радянському Союзі. А на початку 2000-них років його було мало взагалі. Лише досить недавно кількість та якість українського кіна почала зростати.
Я не буду вдаватися у деталі про фільми, які зняті до 2014 року. Бо тоді не було війни Росії проти України. Згоден з тим, щоб по телевізору не показували пропагандиські фільми країни агресора.
В інтерв'ю "Радіо Свобода" член експертної комісії з Держкіно України з питань публічного демонстрування і розповсюдження кіно та відеофільмів Сергій Оснач подає ось такі критерії для розрізнення пропагандиського продукту:
- Де відверто пропагується агресія Росії проти України. Таким є фільм "Крим" (2014) режисера Олексія Піманова. Знятий по замовленню Міністерства оборони Російської Федерації. Розгромний огляд цього фільму від BadComedian набрав більше переглядів ніж сам "Крим". Також творців стрічки звинуватили в використанні адміністративного ресурсу. Де в добровільно-примусовому порядку просували його по школах, студентам та військовим. І бюджет цього фільму 6 000 000 $.
- В російських фільмах часто українців зображують в пропагандиських фільмах обов'язково боягузами, ідіотами, НКВДистами. А отже неповноцінними людьми.
"Якщо завтра в похід: таємниця вовчої пащі" (2004). В цьому фільмі знявся Михайло Пореченков, Микола Караченцов.
В цьому серіалі показаний конфлікт між українцями та росіянами в Криму. Українців показали ідіотами. Росіян показали інтелігентними.
С. Оснач критикує, що в нас схильні до Стокгольмського синдрому самі знімають серіал "Останній москаль" (2015). А цікавий іноземний контент українці не купують для телевізора.
- Пропаганда як відсутність якості.
Те, що не сказав кінокритик. Що держкіно блокує всі фільми, які пропагують російські силові структури. Може на його думку заборонений серіал про російських ментів (про українських може бути і закон не діє, бо наша міліція ідеальна) військових (щодо теми окупації розумію) та ідеалізації НКВД/КГБ/ФСБ.
Чому не згадав цензор фільм "Піддубний" (2013) про українського чемпіона світу по греко-римській боротьбі. Він ж пропагує класних українців. Не бачив в цьому фільмі малоросійтва. Більше згадував взагалі нище плінтуса кіна. Ще цензор казав, що йому дуже подобається, як знімав Георгій Данелія. Каже, що пропаганда є серед поганого кіна (і те що нищої якості не все пропаганда). І ніби він готовий толерувати у якісному фільмі рашиста. Головне це не пропаганда і не щось нище плінтуса.
3) Пропаганда війни та відключка розуму мають бути ліквідовані
В Польщі, Україні, Білорусі та Росії є культ страждання. Росія є насильником, а всі інші жертвами. Росія як центр колишньої імперії після роспаду Радянського Союзу все одно почуває себе жертвою. Не так, як Німеччина після Першої світової війни. Дуже подібно. І без війни росіяни не можуть.
Дмитрій Биков письменник та літературний критик говорить про те, що зараз російська культура не на такому високому рівні, як при Радянському Союзі. Відома публічна особа (не можу його назвати журналістом) Познер каже, що після розпаду Союзу все-таки росіяни мають можливість поїхати за кордон.
багато хто виїжджає. Така доля країн колишнього СРСР.
А культура в росіян все-таки впливає на моє життя. Мене сформував письменник Віктор Пєлєвєн, журналісти Леонід Парфьонов та Юрій Дудь, дуже подобається як співають Noize Mc, Ленінград та як читає реп Oxxxymiron.
Висновок такий. І по рівню своєї культури здатен відмовитися від пропаганди та того, що мені не подобається. Заборони діють на тих, хто дивляться зомбоящик. Обмеження по інтернету можна обійти. Тільки сам я собі щось не можу дозволити. Базис - це самоосвіта та рівень культури, а не заборони.
