Білий сніг не пам’ята води...
Білий сніг не пам’ята води.
Чи ж було — моє блакитне літо?
Білий сніг, мов згуба, молодий...
Він себе не знає, де подіти.
Смутен сніг! Він пада — не впаде...
Ні сльози, ні зблискавки, ні грому!
Ніхто не зна його, ніхто його не жде...
Білий сніг снує зажур і втому.
Білий сніг не пам’ята води,
Безпричальний, переходить світом...
Сніг забутий... В світі цім — один,
йменням власним, кров’ю не зігрітий!
Березень 1981
