Ковельський спис: зброя, що зберігає загадки рунічного письма
Ковельський спис, або “Der Speer von Kowel”, — один з найдавніших артефактів старшорунічного письма, який привертає увагу науковців з усього світу. Датований першою половиною — серединою III століття нашої ери, цей наконечник списа залишається не лише цінною археологічною знахідкою, але й джерелом багатьох загадок. На сьогодні його місцезнаходження невідоме, проте історія знайдення та дослідження артефакта захоплює.
Як було знайдено ковельський спис
Цей унікальний наконечник було знайдено навесні 1858 року під час польових робіт в урочищі Великий Гронд, неподалік села Сошичне (сучасний Камінь-Каширський район Волинської області). Відкрив його Ян Шишковський, який передав знахідку Александру Шумовському — відомому польському колекціонеру старожитностей. Завдяки цьому наконечник списа став об’єктом уваги вчених, зокрема відомого датського рунолога Людвіга Віммера.
У своєму визначенні Людвіг Віммер підкреслював, що на ковельському списі знаходиться один із найдавніших рунічних написів. Він також зазначав, що як декор, так і надпис мають разючу схожість із наконечником, знайденим у 1865 році в Дамсдорф-Мюнхеберзі (Бранденбург). Цікавий факт: у середньовіччі земля Бранденбург була слов'янською і називалася Бранибор, що означає «Оборонний бір» або сосновий ліс. Ця історична паралель надає артефакту додаткової загадковості, адже вона натякає на можливий зв'язок культур, які існували на цих землях.
Віммер підкреслював, що правильне прочитання напису справа наліво є ключовим для точного розуміння його змісту. Він вважав, що ковельська знахідка має величезне значення не лише для рунології, але й для ширшого контексту германістики, оскільки дозволяє глибше вивчити культурні та мовні процеси, що відбувалися в епоху раннього середньовіччя.
Сьогодні прийнято відносити напис до готської або східнонімецької мови, а його читання, запропоноване Людвігом Віммером, справа наліво, дає слово TILARIDS, що перекладається як «цілеспрямований».
Опис ковельського списа та його символіка
Наконечник списа з вістрям, що поєднується з втулкою, виготовлений з заліза та має загальну довжину близько 15,5 см. Максимальна ширина наконечника становить близько 3 см. На обох сторонах наконечника, справа і зліва від реберця, срібною інкрустацією нанесені символи та літерні знаки. І хоча інкрустація зазнала значних пошкоджень до того, як наконечник був витягнутий з землі, більшість знаків залишились розбірливими, що дозволяє зробити певні висновки про їхнє значення.
На одній зі сторін наконечника, зліва від реберця, розташований напис, що складається з восьми старшорунічних знаків висотою від 0,6 до 1,0 см. Вище цього напису, над верхнім паском, є коло з крапкою посередині. Додатково, на поверхні справа вгорі та внизу, видно ще два кола, між якими знаходяться півмісяць, спрямований до реберця, і звивиста фігура з закругленими кінцями.
На протилежній стороні, зліва від реберця, зберігся знак, що не піддається читанню. Нижче нього знаходиться свастика з подвійними вигнутими кінцями (ліва верхня частина не збереглася), а також знак у вигляді колоса, з трьома відростками з кожного боку та подовженим стеблом. Праворуч від реберця поміщені два концентричних кільця з точками в центрі, а також звивиста фігура з закругленими кінцями та свастика стандартного типу.
Призначення символів на списі
Знаки, нанесені на ковельському наконечнику списа, ймовірно, мали сакральне або магічне значення. Такі символи використовувалися для освячення зброї, захисту її власника, а також для звернення до духів, предків та богів з проханням про допомогу чи підтримку. Вони могли виконувати роль ритуальної атрибутики, яка була необхідною частиною обрядів, що надавали предметам особливої священності. В деяких випадках предмети, зокрема такі як зброя, могли бути частинами обрядів, коли їх використання було пов'язане з потойбічними силами або заклинаннями.
Згідно з дослідженнями деяких руністів, ковельський наконечник, ймовірно, був пов'язаний з рунічною магією. У скандинавських сагах часто згадуються випадки чаклунства, пов'язаного із зброєю, коли її магічні властивості допомагали здобувати перемоги або захищати власника. Напис "TILARIDS", що значить «цілеспрямований», не є ім'ям вождя чи людини, а, ймовірно, належить самому спису, на якому цей знак був нанесений. Відомо, що серед давніх германських племен був звичай давати зброї власні імена, що підкреслювало її особливу роль і значення в житті воїна. Так, в давньогерманському переказі "Сігурд і змій" зазначається, що герою Сігурду належав батьківський меч на ім'я "Грам", а в "Пісні про Роланда" згадуються мечі "Морглайс", "Дюрандаль", "Альтсклер", "Альмас", "Джойоза". Це свідчить про важливість зброї як не просто інструменту боротьби, а й об'єкта, що володіє власним духом, характером і навіть іменем.
Рунічні надписи на зброї: сліди стародавніх вірувань та культур
У світі знайдено близько 5000 рунічних написів, з яких значна частина розташована в Скандинавії. Однак, знайдено їх і в інших регіонах, таких як росія, Литва, Німеччина, Австрія та Україна, зокрема й ковельський наконечник списа, про який йшлося раніше. Проте варто зазначити, що кількість рунічних написів на зброї є відносно малою — лише близько півсотні, що підкреслює особливу роль, яку ці знаки мали для їх власників, перетворюючи зброю на не просто предмет для бою, а на священний артефакт.
На думку дослідників, наконечник спису належав представнику вельбарської культури — археологічної спільноти, які проживали на території Волині в II–IV століттях. Проникнення племен вельбарської культури на територію Волині наприкінці II століття н.е. стало важливою віхою в історії цього регіону. Вельбарці, які витіснили попередніх мешканців Волині, принесли з собою частину культурних традицій, пов’язаних з германськими племенами, серед яких були готи.
Археологічні розкопки на території Волині виявили понад 50 пам'яток вельбарської культури, і сьогодні дослідники сходяться на думці, що носії цієї культури мали тісні зв’язки зі східногерманськими народами.
Вельбарська культура розцвітала на території Волині до кінця пізньоримського часу та раннього середньовіччя, зокрема в період з кінця II до IV століття н.е. Вона не лише залишила нам матеріальні свідчення, такі як предмети побуту, зброя та прикраси, а й важливі культурні елементи, зокрема рунічні знаки, що свідчать про значення магії, обрядів та ритуалів у житті цих племен. Рунічні надписи, нанесені на зброю, можуть бути виявами цих вірувань, надаючи зброї статусу священного артефакту, що охороняє воїна від лиха та нещасть.
Загадкова доля ковельського спису
Історія ковельського списа не менш інтригуюча, ніж його значення як археологічного артефакта. Після того, як в 1880 році була зроблена гіпсова копія наконечника в Берліні, а в 1884 році — зліпок у Варшаві, його сліди на кілька десятиліть зникли з історії. Протягом наступних 55 років артефакт вважався загубленим, ймовірно, через смерть його останнього власника.
Але в 1939 році, напередодні Другої світової війни, ковельський спис раптово з'являється знову, цього разу в руках німецьких археологів. Існують різні версії щодо того, як він потрапив до нацистів. Одні свідчення вказують на те, що оригінал артефакта був викрадений німецькими археологами з рук польського колекціонера. А інші - що ці археологи були насправді агентами таємничого наукового товариства «Аненербе», створеного для вивчення та збору культурних пам'яток, які мали ідеологічну цінність для нацистів. У рамках акції зі збереження «арійської культурної спадщини» нацисти збирали і вивозили всі артефакти, які могли підтвердити їхні міфи про історичну приналежність території до «німецькомовного світу», у тому числі й ковельський наконечник, що став частиною їхніх спекуляцій на тему давньої історії германців.
Відомо, що після того, як спис потрапив до рук нацистів, він був переданий в Інститут «Аненербе», де рунічний артефакт був досліджений фахівцями цієї установи. Був складений детальний опис ковельського списа, а публікація фотографій артефакту в журналі «Germanien», органі «Аненербе», свідчила про важливість цього предмета для нацистської науки.
Як зазначав професор Вольфганг Крауз, Генріх Гіммлер і Адольф Гітлер були переконані, що артефакти, подібні до ковельського списа, можуть стати важливими символами на шляху до перемоги у війні. Німецькі дослідники вірили, що наконечник належав легендарному готському вождю Тілардісу, який, за їхніми уявленнями, очолив міграцію готів з Причорномор’я в напрямку сучасної Німеччини. Це була частина нацистської ідеології, що намагалася створити історичне обгрунтування для німецької експансії на сході, зокрема в Східній Європі.
Про подальшу долю наконечника практично нічого не відомо. В кінці війни його, ймовірно, перевезли до запасного притулку «Аненербе» у Вай-Шенфельді, Верхня Франконія, куди з 1943 року переміщувалися наукові колекції та архіви інституту. Частина архівів «Аненербе» була знайдена американськими військовими в печері, де вони повинні були бути знищені за наказом Гіммлера, але цього не сталося. Це дає змогу припустити, що ковельський спис зміг потрапити до рук американців як трофей. Втім, подальша його доля залишається невідомою.
Символічне значення ковельського списа
Ковельський спис є однією з найбільш значущих рунічних пам'яток, що дає можливість краще дізнатися про ранні етапи розвитку рунічної писемності. Це не просто артефакт, а ключ до розуміння життя, вірувань і традицій представників давніх культур та народів, що проживали на території України в минулому. Залишаючи за собою безліч невирішених загадок, він продовжує привертати увагу дослідників, змушуючи нас замислитися над тим, скільки ще секретів приховує наше минуле.
Можливо, артефакт зберігається в закритих приватних колекціях або може бути знайдений серед інших державних історичних фондів Німеччини. Його подальше вивчення могло б суттєво доповнити знання про походження рун, а також про історію готів та їх вплив на інші культури.
