На сторожі Подільських земель: історія Сатанівського замку
На мальовничому пагорбі над річкою Збруч у місті Сатанів Хмельницької області розташовані руїни Сатанівського замку — однієї з найвизначніших пам'яток Поділля. Ця фортифікаційна споруда, перша згадка про яку датується 1403 роком, є свідком багатьох подій української історії. Попри втрату первісного вигляду, залишки замкових стін і веж захоплюють своєю оригінальністю та мальовничістю, а з території відкриваються захопливі краєвиди.
Легенди про походження назви "Сатанів"
Назва містечка Сатанів є предметом багатьох легенд і версій. Одна з найцікавіших пов'язана з римськими легіонерами, які начебто зупинилися в цих місцях під час походу за часів завоювань імператора Траяна. За легендою, один із воєначальників запитав своїх солдатів: “Sat an non?” (“Зупинимося чи підемо далі?”). Відповідь “Sat” (“Зупинимося”) нібито й дала назву цьому місцю. Археологічні знахідки, такі як римські монети, підсилюють достовірність цієї версії.
Інша теорія пов'язана з язичницькими жерцями, які, тікаючи від хрещення Русі, оселилися в цій місцевості. Язичницькі обряди, що проводилися тут до XVII століття, викликали осуд церкви, яка вважала їх “сатанинськими”.
Ще одне можливе пояснення назви Сатанів пов’язане з молдавським корінням. За цією версією, слово "Сат" означає "велике село", а поєднання "Сату Ноу" перекладається як "Нове село". Ця назва могла виникнути через значну кількість молдаван, які мешкали тут у давнину, і поступово трансформувалася в сучасну форму "Сатанів".
Витоки Сатанівського замку
Сатанівський замок справедливо вважають однією з найстаріших фортифікаційних споруд Поділля, яка відігравала важливу роль у захисті місцевого населення. Землі сучасного Сатанова 1431 року перейшли у володіння подільського воєводи Петра Одровонжа, який розпочав будівництво кам'яного замку на берегах річки Збруч. Замок був розташований на стратегічно важливому місці, що дозволяло контролювати підступи до міста й забезпечувати безпеку населення. Водночас, до появи кам’яного замку на цій території вже існували оборонні укріплення, які поступово вдосконалювалися для протидії зовнішнім загрозам.
Попри всі зусилля, Сатанів неодноразово зазнавав нападів з боку татар, які тричі спустошували містечко: у 1528, 1530 та 1617 роках. Розуміючи складну ситуацію, у 1532 році король Сигізмунд I Старий вирішив підтримати мешканців Сатанова. Він видав указ, яким звільнив місто від усіх податків на вісім років, що дало змогу містянам оговтатися від втрат і частково відновити замкові укріплення.
На початку XVII століття Сатанів перейшов у власність польських шляхтичів Сенявських. У 1641 році містечко отримало магдебурзьке право, що сприяло його економічному та соціальному розвитку. Чисельність населення зросла до 5000 осіб, розвивалися ремесла й торгівля, проводилися ярмарки.
Війни й руйнація замку у XVII столітті
Сатанівський замок пережив безліч війн, які залишили значний слід в його історії. У 1648 році розпочалася визвольна війна проти польської шляхти під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Облога Збаражу 1649 року та тріумфальна для Війська запорізького Зборівська битва, на жаль, не призвели до остаточної перемоги. Зрадливий союзник, кримський хан Іслям-Ґерай III несподівано уклав з королем Яном II Казимиром сепаратний мир.
Король, купуючи лояльність кримців, попри інше дозволив татарам брати ясир на українських землях під час повернення до Криму. Татари тоді вщент сплюндрували Поділля та Галичину, захопили та розграбували десятки міст та містечок, у тому числі й Сатанів. Згадується також, що в 1651 році Сатанів захоплює та спустошує брацлавський полковник Данило Нечай – у цей час повз проходило військо Хмельницького.
Найбільше замок постраждав під час війни з турками. У 1672 році османи, які прийшли на Поділля на чолі з султаном Мехмедом IV, зайняли Сатанів без жодного опору. Однак вже наступного року королівські жовніри вигнали з містечка невеликий турецький гарнізон. У 1676 році яничари вдруге захопили його. Місто було обстріляне важкими гарматами і сильно зруйноване, а замок, який вважався стратегічно важливим об'єктом, зазнав значних пошкоджень.
Після цих подій Сатанів став центром нахії (округу) Османської імперії. Проте його перебування під турецьким контролем виявилося нетривалим. У 1699 році, після підписання Карловицького миру, Сатанів, як і все Поділля, знову повернувся до складу Речі Посполитої.
Відновлення замку
Після численних турецьких руйнувань, що зазнав Сатанов, його власнику - Адаму Миколаю Сенявському, довелося відновлювати все майже з нуля. У 20-х роках XVIII століття він розпочав відбудову замку, вкладаючи значні зусилля у його реставрацію та зміцнення.
Сенявський також встановив над міською брамою таблицю з латинським написом, що звучав так: “Адам Микола з Гранова Сенявський… для громадської безпеки оцю твердиню відновив року Христового 1722, маючи намір мурами захищати батьківщину, що її стільки разів захищав грудьми…”. Ця брама з таблицею збереглася й донині, ставши свідком історії і нагадавши про важливу роль, яку відігравав замок у захисті місцевості від ворогів.
Замок Сенявського являв собою традиційне для свого часу укріплення регулярного типу. У плані він мав форму неправильного п’ятикутника з вежами на кожному розі. Завдяки такій конфігурації, кожна вежа не тільки тримала під обстрілом (фланкувала) прясло мурів, що примикало до неї, але й дві сусідні вежі, створюючи потужну оборонну систему. Однак на практиці перевірити боєздатність цього укріплення не вдалося. Протягом XVIII століття і до початку ХІХ століття замок так і не став ареною бойових дій і використовувався виключно як резиденція власників Сатанова та місцем управління маєтками.
Упродовж XVIII століття Сатанів змінив кількох власників, зокрема перейшов від шляхетського роду Сенявських до Чарторийських, а згодом і до магнатів Потоцьких. За цей час невеличке поселення перетворилося на справжнє місто, яке розбудовувалося досить інтенсивно. Місто стало важливим торговим центром, де проводилися великі ярмарки, а кількість будинків перевищила 500. Згодом у місті відкрили кілька церков, синагогу, школу, аптеки й інші важливі установи. Тут мешкали представники різних національностей: українці, поляки, вірмени, євреї, греки та багато інших. Це сприяло розвитку багатокультурної атмосфери, що відображалася в повсякденному житті та архітектурному вигляді міста.
Архітектурна спадщина
Сатанівський замок мав унікальне планування й архітектурні особливості, які були типовими для фортифікаційних споруд того часу. Він мав п’ятикутну форму: три сторони замку мали довжину близько 105 метрів, четверта — 85 метрів, а п’ята, південна, була коротшою — всього 65 метрів. Площа замку займала близько 1,5 гектара. Форма та розміри замку дозволяли ефективно організувати оборону, адже він був оточений подвійними стінами, розділеними рівом. Висота фортечних мурів на деяких ділянках досягала 10 метрів, а їхня товщина становила 1,5 метра.
Особливістю архітектурного плану були триярусні оборонні вежі, розташовані на всіх кутах п’ятикутника. Вони виступали за лінію стін, що дозволяло створювати ефективну систему обстрілу з різних напрямків. Проте до наших днів збереглися лише три з цих веж. Крім того, залишилася одна кругла вежа, яка стоїть окремо від основної будівлі. Ця вежа, відома як Вежа Одровонжа, є унікальним архітектурним елементом і рідкісним зразком мурованого будівництва періоду давньої Русі.
Вежа Одровонжа має особливі бійниці: з зовнішнього боку вони дуже вузькі, а з внутрішнього розширюються для зручнішої стрільби з лука. Цей елемент конструкції не лише підкреслює військову функцію вежі, але й надає їй історичної та архітектурної цінності. Вежа є одним із найстаріших і найцінніших архітектурних об'єктів Сатанівського замку, який до сих пір привертає увагу істориків і туристів, що прагнуть дослідити спадщину цього середньовічного укріплення.
Поступовий занепад
Після розділу Речі Посполитої Сатанів увійшов до складу російської імперії. До кінця XIX століття Сатанівський замок вже був значною мірою зруйнований, і його відновлення не входило у плани власників. Тому у 1899 році на території замку було збудовано цукровий завод, ініціатором будівництва та головним акціонером якого стала графиня Климентина Тишкевич-Потоцька (1856–1921) — одна з найгарніших аристократок свого часу.
Оскільки замок уже не мав ніякого значення для його власниці, мури і башти почали розбиратися на будівельні матеріали для зведення цукроварні. Крім того, в замку було облаштовано водогін, який подавав воду зі Збруча до цукрового заводу, що розташовувався на його території. Завод проіснував на цьому місці понад століття, аж до 2002 року, коли його закрили.
З початком Першої світової війни місто Сатанів опинилося в зоні бойових дій між російськими та австро-угорськими військами. Влітку 1917 року, під час чергової зміни фронтів, в Сатанові ненадовго розмістився штаб російського 34-го армійського корпусу, яким командував майбутній гетьман України Павло Скоропадський.
У період 1917–1920 років влада в Сатанові змінювалася кілька разів. Місто перебувало під контролем різних українських урядів, зокрема Української Центральної Ради, Гетьманату Павла Скоропадського, Директорії Української Народної Республіки, а також польських військ. Проте в листопаді 1920 року влада в Сатанові остаточно утвердилася за більшовиками.
У 1924 році місцева влада навіть планувала знести залишки давнього укріплення, аргументуючи це тим, що руїни становлять загрозу для безпеки людей, оскільки місцеві мешканці розбирали каміння зі стін, що призводило до нещасних випадків. Однак на захист пам'ятки виступили історики, і замок був збережений завдяки втручанню Всеукраїнського центрального виконавчого комітету. Відповідно до його розпорядження було ухвалено рішення провести реставрацію замку, для чого було виділено 5 000 карбованців.
Сатанівський замок сьогодні
На початку незалежності України Сатанів став асоціюватися з важливим санаторно-курортним центром, що активно розвивався в пострадянський період. Однією з головних переваг цього регіону стало відкриття у 70-80-х роках ХХ століття Збручанського родовища мінеральних вод, що розташовувалося у мальовничій долині річки Збруч поблизу міста. Це родовище стало основою для розвитку рекреаційної інфраструктури, привертаючи сюди туристів, що використовували лікувальні води для оздоровлення.
Одночасно з цим почалося відновлення церков, а також значно активізувалося дослідження історії міста. Місцеві історики та археологи прагнули зберегти культурну спадщину Сатанова. У 2001 році завдяки своїй історичній цінності Сатанів був внесений до почесного Списку історичних населених місць України.
Замок у Сатанові є свідком багатовікової історії краю, а також частиною культурної спадщини України, що потребує належної охорони й реставрації. До нашого часу збереглися східна башта, частини двох башт над Збручем і окремі ділянки стін. Попри те, що багато елементів його архітектури втрачено, руїни продовжують нагадувати про велич колишніх століть і надихають на переосмислення історії Поділля.
Завдяки своїй мальовничості й історичній цінності сьогодні Сатанівський замок продовжує приваблювати поціновувачів старовини, фотографів та шукачів пригод. У сучасному Сатанові організовуються екскурсії, які дозволяють доторкнутися до славного минулого цієї фортеці. У цих стінах оживають легенди, а мальовничі краєвиди з висоти замкових пагорбів дарують відвідувачам незабутні враження.
