19.10.2024
Історія
eye 1016

Втаємничена археологія: що шукала Аненербе в Україні?

Втаємничена археологія: що шукала Аненербе в Україні?

Археологія завжди була інструментом для розуміння минулого, однак у руках тоталітарних режимів вона могла стати інструментом для маніпуляцій. Німецька організація Аненербе у часи Другої світової війни перетворила археологію на засіб пропаганди, використовуваний для обґрунтування експансіоністських амбіцій Третього Рейху. Діяльність цієї організації, яка займалася пошуками підтверджень расової переваги "арійської" нації, охопила значну частину Європи, зокрема Україну. У цій статті ми дослідимо, чому Аненербе була так зацікавлена у територіях України, що шукала тут і якими були її археологічні відкриття.

Що таке Аненербе?

Аненербе (нім. Ahnenerbe — "Спадок предків") — організація, створена для вивчення історії та спадщини германської раси. Її заснування в 1935 році відбулося за ініціативою Генріха Гіммлера, Германа Вірта та Вальтера Дарре, які прагнули знайти докази расової переваги німців.

Емблема організації Аненербе

Ця організація була тісно пов'язана з СС і вважалася ключовою в ідеологічній війні, яку Третій Рейх вів на культурному фронті. Головною метою Аненербе було підтвердження теорій про велич "арійської" раси через археологічні, антропологічні та історичні дослідження.

Герман Вірт, один із засновників організаціїї Аненербе

Археологія для Третього Рейху стала не лише способом вивчення минулого, а й політичним інструментом, за допомогою якого нацисти прагнули обґрунтувати свої завоювання на Сході. Для німецької нації було важливо показати безперервність і спадковість "арійської" культури на територіях, які вони планували контролювати. Україна, як багатий культурний регіон з глибокою історією, стала важливим пунктом у цих дослідженнях.

Діяльність Аненербе, як і багатьох інших нацистських організацій, була визнана злочинною під час Нюрнберзького процесу, а генеральний секретар Аненербе — Вольфрам Зіверс — був засуджений до смертної кари за свою участь у воєнних злочинах. 

Археологія та ідеологія: діяльність Аненербе в Україні

карта рейхскомісаріату Україна

Після початку німецької окупації України Аненербе розгорнула масштабну археологічну діяльність на територіях, що вважалися важливими для підтвердження існування "арійської" спадщини. Археологічні експедиції були організовані в Криму, на Дніпропетровщині та в інших регіонах, де, на думку нацистів, могли бути сліди давніх германських племен, зокрема готів.

Особливий інтерес викликала спадщина готів, які, за деякими джерелами, в II столітті нашої ери мігрували з території Балтики на південь (до Північного Причорномор’я). Це були германомовні племена, які заснували державу на цих територіях, а згодом були знищені гунами. Нацистські пропагандисти безсоромно використовували ці факти, щоб проголосити знайдені артефакти частиною "німецької" чи "нордичної" культури.

Цікавим є той факт, що інтенсивність масштабних пошукових робіт Аненербе продовжувала зростати до самого кінця окупації України в 1944 році, за винятком останніх тижнів, коли фронт наближався і обставини ставали дедалі напруженішими. 

З високим ступенем імовірності можна припустити, що знахідки на українських територіях були не лише цікавими, але й надзвичайно багатообіцяючими. Ці відкриття, безумовно, підживлювали надії Аненербе на те, що Україна могла стати ключем до розкриття таємниць, які пов’язують арійську спадщину з її минулим. Так, пошуки артефактів в Україні набули для них не лише наукового, а й символічного значення, адже кожна знахідка стала важливим елементом у побудові нацистської ідеології та їхнього бачення історії.

Експедиція в Крим: пошуки готської спадщини

Найбільша частина діяльності Аненербе була зосереджена в Криму. Ця територія мала важливе стратегічне і символічне значення для нацистів, оскільки тут знаходилися печерні фортеці та стародавні міста, які можна було пов’язати з готами. Гіммлер планував повністю перейменувати Крим і дати йому нову — "арійську" — ідентичність. Наприклад, Сімферополь мав стати Gotenburg, а Севастополь — Theoderichshafen.

У 1942 році за наказом Генріха Гіммлера до окупованого Криму прибула нацистська археологічна експедиція під керівництвом професора Герберта Янкуна, щоб досліджувати готську спадщину. Разом з ним працювали видатні фахівці: доктор Карл Керстен, доктор Вольф фон Зеєфель і доктор Йозеф Вайснер. Їхньою основною метою було підтвердження теорії про присутність германських племен на території Криму. Головну увагу експедиція зосередила на вивченні печерних фортець Мангуп і Ескі-Кермен, які нацисти вважали готськими містами. Будь-які знайдені артефакти оголошувалися "доказами" готської культури, незважаючи на їхнє реальне походження.

Руїни міста-фортеці Мангуп у Криму

Найбільше досліджень було проведено в стародавньому місті Мангуп, що мало стратегічне та символічне значення для нацистів у їхньому прагненні привласнити готську спадщину та легітимізувати окупацію регіону.

Нацистські дослідники також активно досліджували печерні комплекси в околицях Севастополя, зокрема Інкерманські печери та печерні монастирі Челтер і Шулдан. Особливий інтерес експедиція Аненербе проявляла до печерних міст і храмів у районі Бахчисарая, вбачаючи в них частину стародавньої арійської спадщини. Ці дослідження були частиною ширшого нацистського плану привласнення історії Криму. Втім, значних наукових відкриттів, які б підтвердили їхні теорії, не було зроблено, однак це не завадило нацистам пропагувати будь-які знахідки як докази готської спадщини.

Прибуття рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера до Криму восени 1942 року стало яскравим свідченням високої значущості, яку нацистське керівництво надавало археологічним роботам Аненербе. Гіммлер уважно оглянув основні місця розкопок, зокрема печерні міста та фортеці, де працювали есесівські археологи, демонструючи таким способом, що ці дослідження вважалися ключовими для реалізації нацистських ідей про арійське походження та легітимізацію своїх територіальних амбіцій. 

Дослідження на Дніпропетровщині: в пошуках міграцій германців

Подніпров’я, зокрема Дніпровська дуга від Кременчука до Нікополя, стала наступним важливим регіоном для експедицій Аненербе. Ці землі лежали на маршрутах міграцій германських племен, що пересувалися на південь у пошуках нових територій. Експедиції очолював археолог Ханс Райнерт, але дослідженням на місцях керували його колеги — Рудольф Штампфус і Вальтер Модріян.

Німецький археолог Рудольф Штампфус

У 1942 році німецькі фахівці здійснили дві значні археологічні експедиції на території Дніпропетровщини, одна з яких відбулася влітку, інша — восени. Ці експедиції дозволили не лише провести розкопки, але й здійснити переосмислення значення регіону в контексті нацистських досліджень. Особливу увагу було приділено "готським" могильникам, які слугували свідченням про присутність германських племен на цих землях. Під час своїх робіт вони успішно відновили діяльність Дніпропетровського музею, що стало важливим кроком у зборі та систематизації знахідок. 

Головна концепція, що лежить в основі усіх досліджень, отримала яскраве висвітлення у статті Рудольфа Штампфуса "Германці в Україні". Він зазначав, що "... родючий чорнозем цієї землі, яку німецький меч звільнив від більшовицького гніту, ще з III тисячоліття до нашої ери був метою північних і більш пізніх германських племен". Ці слова підкреслюють не лише історичну важливість українських земель для германських народів, але й ідеологічну основу, що керувала нацистськими експедиціями. Вони прагнули не лише до археологічних відкриттів, але й до створення міфу про німецьке походження та право на ці території, що в кінцевому підсумку служило їхній експансіоністській політиці. Таким чином, наукові дослідження перетворювались на інструмент обґрунтування колоніальних амбіцій Третього Рейху.

Значні археологічні роботи відбувалися також в околицях Запоріжжя, на острові Хортиця, а також поблизу населених пунктів Нікольське, Федорівка, Ново-Олександрівка та Привільне. Унікальні знахідки стали можливими завдяки зниженню рівня води в Дніпрі, викликаному підривом Дніпрогесу під час відступу радянських військ. Це відкриття дало можливість археологам безперешкодно досліджувати території, які раніше залишалися недоступними. В результаті їхньої роботи було виявлено численні предмети старовини, які потім експонувалися для солдатів вермахту в історичному музеї Дніпропетровська. Крім того, 57 ящиків із знахідками були перевезені до Берліна, підкреслюючи важливість цих артефактів для нацистських дослідників.

Містика та сакральність: Кам'яна могила, чаша Аріанта і таємниці підземель

Кам'яна могила поблизу Мелітополя

Окремий інтерес у нацистів викликала Кам'яна могила — древнє святилище на території Запорізької області, відоме своїми протошумерськими написами. У 1942-43 роках на Кам'яній могилі було організовано масштабні розкопки експертами Аненербе.

Генріх Гіммлер вважав Кам’яну могилу надзвичайно важливою сакральною пам'яткою арійців, саме через це організація активно проводила тут дослідження. Вони намагалися знайти підтвердження того, що ця територія була центром ритуальної діяльності древніх арійських племен.

Незважаючи на масштабні пошуки, не вдалося знайти остаточних доказів зв'язку Кам'яної могили з арійською цивілізацією. Однак для нацистських ідеологів важливішою була не наукова достовірність, а символічне значення цієї місцевості для їхніх расових теорій.

Особливою темою пошуків Аненербе в Україні стала так звана "Чаша Аріанта" — легендарний артефакт, пов'язаний зі скіфськими племенами. Згідно з переказами, ця чаша була виготовлена з наконечників стріл воїнів, що здобули перемогу над перським царем Дарієм. Нацисти вірили, що ця чаша володіла містичними властивостями і могла давати тим, хто пив з неї, надприродні сили.

Згідно з однією версією, чаша Аріанта могла слугувати своєрідним магічним порталом для спілкування з потойбічним світом, а її володар міг бачити майбутнє. Хоча немає достовірних доказів того, що нацистам вдалося знайти цей артефакт, існують припущення, що чаша була перевезена до підземного бункера Гітлера у ставці Вервольф поблизу Вінниці.

Руїни Тараканівського форту

Окрім пошуків арійської спадщини, Аненербе цікавилася також численними підземеллями і таємними ходами на Волині та в Карпатах. Давні легенди та перекази про приховані скарби і загадкові підземні споруди приваблювали німецьких дослідників. Особливу увагу привертали підземелля старовинних замків і монастирів.

Однією з найзагадковіших локацій був Тараканівський форт на Рівненщині. За місцевими переказами, під час Другої світової війни нацисти перетворили це місце на таємну лабораторію, де проводили експерименти на людях. Їхньою метою, за чутками, було створення "надлюдини" — ідеального солдата, який би відповідав уявленням нацистів про арійську расу.

Спадок Аненербе: втрачені артефакти і таємниці

На жаль, доля більшості артефактів, знайдених Аненербе в Україні, залишається невідомою. Під час війни багато з них було вивезено до Німеччини, частина з них могла бути знищена чи опинилася в приватних колекціях. Деякі артефакти, можливо, досі приховані в архівах або сховищах, і чекають на своє відкриття. Відсутність доступу до ключових документів і досліджень лише додає таємничості цим подіям, а багато фактів мають поверхневий характер.

Досі не проведено комплексних досліджень щодо того, які саме артефакти було знайдено Аненербе і які з них можна повернути в Україну. Однак зрозуміло одне: для нацистської організації Аненербе ці артефакти мали не лише наукове, а й пропагандистське та ідеологічне значення. Артефакти, навіть якщо їх походження було сумнівним, оголошувалися доказами присутності германських племен на українських землях.

Цікаво, що витрати Німеччини на дослідження в рамках програми Аненербе перевищували бюджет США на створення атомної бомби. Цей факт підкреслює важливість, яку нацистський режим надавав своїм дослідженням. Ідея про пошук "арійського спадку" в Україні, а також в інших частинах Європи, була настільки значущою, що на неї виділялися величезні суми, вказуючи на амбіційність планів, які мали на меті не лише наукові відкриття, а й легітимацію нацистських претензій на різні території.

Дослідження Аненербе в Україні залишають безліч загадок, які, можливо, ніколи не отримають остаточних відповідей. Але вони стали ще одним свідченням того, як нацистський режим намагався привласнити чужу спадщину, щоб підтвердити свої расові теорії та політичні амбіції.

Читати також


Вибір редакції
up