22-03-2024 Історія 630

Від епохи індустріалізації до сучасних атак: історія ДніпроГЕСу

Від епохи індустріалізації до сучасних атак: історія ДніпроГЕСу

Дніпровська ГЕС – велична споруда, що протягом десятиліть відігравала ключову роль в енергетичній системі України. Її історія тісно переплетена з трагічними подіями минулого та викликами сьогодення. Ця стаття досліджує шлях ДніпроГЕСу від моменту будівництва до радянських та сучасних російських атак, розкриваючи її значення та стійкість.

Символ епохи: будівництво ДніпроГЕСу

На початку 1920-х років, на хвилі масштабної програми електрифікації країни, виникла амбітна ідея – збудувати гідроелектростанцію в Запоріжжі. Цей проект, що символізував прагнення до модернізації та технологічного прогресу, став одним із найважливіших в історії радянської України.

Будівництво Дніпрогесу, 30-ті роки 20 ст.

Будівництво ДніпроГЕС велося за передовими на той час американськими технологіями. Залучення іноземних фахівців зі США свідчило про прагнення влади до використання світового досвіду. Радянська влада не шкодувала коштів, розплачуючись з ними коштовностями та предметами мистецтва, а також зерном, яке відбирали у селян навіть під час голоду.

ДніпроГЕС оголосили всесоюзним будівництвом, перетворивши його на символ епохи. Разом з "бійцями будтрудармії" на ньому використовувалася безоплатна та ненормована праця в'язнів. Це жорстоке явище стало сумною ознакою тогочасного режиму.

Незважаючи на всі труднощі, 1927 рік став знаменним – було закладено перемичку ДніпроГЕС. А вже у 1932 році запустився перший агрегат нової станції. Цей крок став початком нового етапу в енергетиці України.

У 1939 році ДніпроГЕС перетворилася на справжнього гіганта, завоювавши звання найбільшої електростанції в Європі та третьої за потужністю у світі. Її велич символізувала не лише технологічний прогрес, але й жорстокість епохи, в якій вона зводилась.

Підрив ДніпроГЕСу: трагедія 1941 року

Підрив Дніпровської ГЕС у 1941 році

В серпні 1941 року, під час наступу німецьких військ, радянське командування прийняло трагічне рішення – підірвати мости в Запоріжжі та греблю ГЕС (яка була ще й мостом), щоб завадити ворогу переправитись на лівий берег Дніпра.

Увечері 18 серпня 1941 року, греблю ДніпроГЕСу, чи як тоді казали, Дніпрельстану (скорочення від Дніпровська електростанція), було підірвано. 

Тоді внаслідок вибуху 20 тонн тринітротолуолу в греблі виникла пробоїна завдовжки 175,5 метрів та заввишки 21,2 м, через яку ринула вниз майже шестиметрова хвиля, спричинивши руйнування будинків у береговій зоні.

Відомо, що підривом займався НКВС. Про операцію знало обмежене коло осіб. Про майбутній вибух чекістське командування підривників, що виконували спецзавдання, не повідомило ані місцеве населення, ані військове керівництво.

"Ми перебували у Запоріжжі, коли раптом земля захиталась під ногами. Вибух величезної сили струсив повітря", - згадував у своїх мемуарах командувач південним фронтом Іван Тюлєнєв.

Нижче за течією від станції були тисячі людей - мешканці прибережних сіл, біженці, які готувались переправитись на лівий берег, та навіть війська, що відступали.

Якщо про втрати німців відомо досить точно – близько 1500 солдатів – то радянські втрати не підраховував ніхто. Цифра у сто тисяч виникла в часи перебудови, але, на думку істориків, вона завищена і використовується просто через свою “привабливість” – занадто вже вона видається жахливою. Насправді сучасні дослідники оцінюють втрати серед бійців РСЧА та мирних жителів у 10-30 тисяч. Ці цифри виглядають ймовірнішими.

Після захоплення Запоріжжя вермахтом (через 46 діб після вибуху) німецькі будівельні частини відновили зруйновану частину греблі, а влітку 1942 року замість обладнання, виведеного з ладу, запрацювало нове — німецького виробництва.

У 1943 році ситуація на Східному фронті змінилася, радянські війська перейшли в наступ. Тепер уже німці стали готувати підрив ДніпроГЕСу. Мінування почали ще в березні 1943-го, більш ніж за пів року до дати реального відступу із Запоріжжя. Близько 200 тонн вибухівки і авіаційні бомби мали зруйнувати станцію вщент. Але радянським саперам і розвідникам вдалося пошкодити частину дротів, які йшли до детонаторів. Через це німцям вдалося підірвати тільки частину греблі.

Відновлення ДніпроГЕСу

Після усіх цих пошкоджень роботу станції відновили лише в 1947-50 роках. Тоді вона була єдиною на Дніпрі. Решту ГЕС дніпровського каскаду збудували пізніше.

Гребля ДніпроГЕС – це не просто бетонна споруда. Вона складається з 49 масивних опор, званих "биками", які з'єднуються зверху монолітним залізобетонним мостом. Ці "бики", завдяки своїй стійкості, утворюють кістяк греблі, що витримує потужний тиск води.

Довжина греблі сягає 760 метрів, а висота – 60 метрів. Ці вражаючі розміри свідчать про велич цієї інженерної споруди.

В товщі бетонної греблі прихований тунель, який називають потерною. Цей підземний хід слугує не лише для доступу персоналу до внутрішніх просторів греблі, але й для постійного моніторингу стану бетонної конструкції. Завдяки потерні фахівці можуть вчасно виявляти будь-які тріщини чи деформації, щоб вжити заходів для запобігання руйнуванню.

Дніпровське водосховище: водний шлях та джерело енергії

Дамба ДніпроГЕС не лише утримує потужний потік Дніпра, але й слугує ключовим елементом Дніпровського водосховища. Цей штучний водний резервуар поділяється на дві частини:

  • Верхня "річна" частина: розташована між Кам'янським та Дніпром, має довжину 80 кілометрів.
  • Нижня "озерна" частина: простягається від Дніпра до ДніпроГЕСу, сягаючи 90 кілометрів.

Створення водосховища стало ключовим фактором для розвитку судноплавства на Дніпрі. Завдяки ньому стало можливим безперешкодно курсувати суднам від гирла річки до самого Києва та вище.

Окрім транспортного значення, водосховище відіграє важливу роль у генеруванні електроенергії. Воно забезпечує необхідний запас води для роботи Дніпровської ГЕС, яка й досі залишається одним із найважливіших енергетичних об'єктів України.

Про циклічність історії: нові виклики

Ракетний обстріл ДніпроГЕСу 22 березня 2024 року

Історія ДніпроГЕСу, сповнена трагедій та випробувань, не закінчилась і в наші дні. 22 березня 2024 року російські окупанти завдали жорстокого удару по цій величній споруді, здійснивши одну з наймасштабніших атак на енергетичні об'єкти України з початку повномасштабного вторгнення. 

В ніч на 22 березня ворог випустив по Запоріжжю близько 20 ракет, прицільно б'ючи по енергетичній інфраструктурі. Дніпровська ГЕС, символ української енергетики та стійкості, стала епіцентром ворожого наступу.

Ракетна атака рф по ДніпроГЕСу 22 березня 2024 року

Внаслідок ракетних ударів станція зазнала щонайменше восьми влучань. Пошкоджено опору та підкранові балки греблі, що свідчить про намір ворога завдати максимальної шкоди цій стратегічно важливій споруді.

Обидві гідроелектростанції, з яких складається об'єкт, зараз не працюють. «ГЕС-2 у критичному стані, ГЕС-1 теж зараз не працює», — повідомив директор Укргідроенерго Ігор Сирота.

Ризиків по прориву дамби немає, ситуація на греблі станції контрольована.

ДніпроГЕС: фортеця української енергетики, що вистоїть будь-які атаки

Історія ДніпроГЕСу – це не лише хронологія подій, це свідчення людської стійкості перед обличчям трагедій. Ця велична споруда, збудована руками людей, вистояла під час вибухів, воєн та атак.

Сьогодні ДніпроГЕС, як і раніше, залишається стратегічно важливим об'єктом української енергетики. Він не лише постачає електроенергію до мільйонів домівок, але й символізує незламність українського духу.

Історія ДніпроГЕСу триває, і вона обов'язково закінчиться перемогою України над ворогом.

 


Читати також