Будинок Хрінникова: козацький дух у серці Дніпра
На початку XX століття, коли Україна була розділена між двома імперіями – Російською та Австро-Угорською, – прагнення до національної ідентичності все більше знаходило вираження в мистецтві й архітектурі. Будинок Хрінникова, зведений у 1910–1913 роках у тодішньому Катеринославі (нині Дніпро), став яскравим прикладом цього руху. Ця споруда не лише прикрасила головний проспект міста, а й уособила амбітну ідею: поєднати традиції українського бароко з новітніми тенденціями модерну, створивши будівлю, яка б стала символом культурного відродження.
Ініціатором проєкту був Володимир Хрінников – інженер, меценат і активний діяч «Просвіти», чия діяльність залишила глибокий слід у культурному житті міста. Будинок Хрінникова, натхненний ідеями видатного історика Дмитра Яворницького, став справжньою архітектурною окрасою, що відображає дух козацької доби та модернізовану українську естетику.
Ця стаття розкриває історію створення будинку, його архітектурні особливості, значення для культурного ландшафту Дніпра та виклики, пов’язані з його збереженням у сучасних умовах. Від закладення фундаменту до трагічної пожежі 1943 року та реконструкції в стилі сталінського ампіру – будинок Хрінникова є не лише пам’яткою архітектури, а й свідком бурхливих історичних подій.
Історичний контекст: народження ідеї
На початку XX століття Катеринослав був важливим промисловим і культурним центром Російської імперії. У цей період український національний рух активно розвивався, попри жорсткі обмеження царської влади. У цьому контексті з’явилися спроби створити архітектуру, яка б відображала українську ідентичність. Будівлі, що поєднували елементи народного зодчества, бароко та модерну, стали своєрідним маніфестом національного відродження. Будинок Хрінникова став одним із таких проєктів, що мав на меті не лише комерційну функцію, а й культурно-просвітницьку місію.
Володимир Хрінников, син катеринославського купця Миколи Хрінникова та Любові Белявської, успадкував земельну ділянку на Катерининському проспекті (нині проспект Дмитра Яворницького). Здобувши освіту у Петербурзькому технологічному університеті, він не лише володів інженерними знаннями, а й був палким прихильником української культури. Його діяльність у «Просвіті» та тісні зв’язки з Дмитром Яворницьким, видатним істориком і етнографом, надихнули його на створення будинку, який би став уособленням української спадщини. Дмитро Яворницький, чиї дослідження козацької доби мали величезний вплив, став ідейним натхненником проєкту, закликаючи до відтворення традицій українського бароко в сучасному архітектурному контексті.
Рішення про будівництво було ухвалене в 1909 році, а в 1910 році розпочалися роботи. Урочиста церемонія закладки фундаменту супроводжувалася закладенням срібної дошки з написом, що підкреслював зв’язок споруди з ідеєю «Відродження України». Цей момент став символічним актом, що підкреслив не лише архітектурне, а й політичне значення будинку.
Архітектурна гармонія: синтез бароко та модерну
Будинок Хрінникова вражає своєю архітектурною вишуканістю, яка поєднує ретроспективні елементи українського бароко з прогресивними рисами модерну. Проєкт розробили петербурзькі архітектори Петро Фетісов і Людомир-Флавіан Хойновський у співпраці з самим Володимиром Хрінниковим. Фетісов, випускник Імператорської академії мистецтв, був відомий своєю здатністю до стилізації, тоді як Хойновський вніс у проєкт елементи модерну, характерні для європейської архітектури того часу.
Фасад будинку нагадує козацьку січову церкву, з центральною банею грушоподібної форми, увінчаною хрестоподібним шпилем. Замість традиційного хреста на бані розміщено флюгер у вигляді двобою козака з польським шляхтичем. Чотири додаткові вежі, прикрашені черепичними дахами з численними заломами, відсилають до традицій українського модерну. Флюгери на цих вежах зображують геральдичні символи запорожців – сокола, орла, коня та сагайдак, що підкреслюють зв’язок із козацькою добою.
Інтер’єр будинку також вражав своєю вишуканістю. Вітражі з геометричними орнаментами, натхненними народними розписами, прикрашали вікна, а дерев’яні елементи – галереї, лоджії та карнизи – додавали споруді теплоти й автентичності. Майолікові панно з павами та рослинними мотивами, що збереглися донині, є яскравими прикладами декоративного мистецтва.
Трапецієвидні вікна першого та другого поверхів, а також барельєфи козаків на барокових фронтонах підкреслюють національну стилістику.
Технічна сторона будинку також була новаторською. Використання залізобетонних перекриттів і застосування для будівництва баштового крана, першого в Катеринославі, свідчило про прогресивність проєкту. Ця споруда стала прикладом того, як традиційні форми можуть гармонійно поєднуватися з сучасними технологіями.
Життя будинку: від «Просвіти» до готелю
Після завершення будівництва в 1913 році будинок Хрінникова став центром культурного та комерційного життя Катеринослава. У його стінах розмістилися кінотеатр «Палас», театральна зала, комерційні приміщення та осередок «Просвіти». Проте з початком Першої світової війни в 1914 році будинок частково втратив своє культурне значення, адже в ньому почав діяти склад комітету збору пожертв для армії. Пізніше приміщення орендувало Комерційне училище.
З приходом влади більшовиків будинок був націоналізований, а родина Хрінникова змушена була покинути свою власність. Протягом радянського періоду простора кам’яниця не раз змінювала своє призначення: у різні роки тут діяли комітети компартії та комсомолу, розміщувалося статистичне бюро, працював ощадбанк, функціонував клуб лікарів, відкривалися художній музей і театр юного глядача, а також інші державні установи, що відображали мінливі потреби нової епохи.
Під час німецької окупації (1941–1943) у будинку розміщувалися архів і кінотеатр «Вікторія» для солдатів вермахту. Трагічна пожежа 1943 року, спричинена або підпалом, або артилерійським обстрілом, знищила значну частину споруди.
Реконструкція, проведена в 1952–1953 роках відомим архітектором Володимиром Зуєвим, повернула будинку життя, але змінила його вигляд. Споруда була адаптована під готель, а її інтер’єр отримав риси сталінського ампіру. Вестибюль прикрасили помпезними сходами, а на фасаді з’явилися барокові фронтони та стрілочний годинник.
Під час реконструкції було знайдено срібну закладну дошку та унікальні дерев’яні двері з зображенням козака, які нині зберігаються в Дніпропетровському історичному музеї.
Сучасний стан: виклики збереження спадщини
Сьогодні будинок Хрінникова, відомий як «Гранд-готель Україна», є пам’яткою архітектури місцевого значення. Попри численні втрати, спричинені війною та реконструкціями, він зберіг значну частину свого оригінального декору. Майолікові панно, барельєфи козаків і трапецієвидні вікна продовжують вражати відвідувачів. Проте сучасний стан споруди викликає занепокоєння. Пожежа 2011 року пошкодила дах центральної вежі, хоча його вдалося швидко відновити. Плани щодо повного відновлення історичного вигляду будинку, які з’явилися в 2019 році після початку реконструкції вулиці Первозванівської, поки що залишаються нереалізованими.
Збереження будинку Хрінникова є важливим завданням для Дніпра. Ця споруда не лише є частиною архітектурної спадщини, а й символізує боротьбу за українську ідентичність. Відновлення втрачених елементів, як-от вітражі чи дерев’яні конструкції, могло б повернути будинку його первісний вигляд і підкреслити його значення як культурного осередку.
Будинок Хрінникова у Дніпрі – це більше, ніж архітектурна пам’ятка. Це символ стійкості української культури, яка, попри війни, окупації та політичні зміни, продовжує надихати нові покоління. Поєднання українського бароко та модерну, ретроспективний дух і новаторські технології роблять цю споруду унікальною не лише для Дніпра, а й для всієї України. Сьогодні, коли місто прагне зберегти свою ідентичність та історичну спадщину, будинок Хрінникова залишається нагадуванням про важливість культурної пам’яті. Його історія закликає нас не лише милуватися красою минулого, а й активно працювати над його збереженням для майбутніх поколінь.
