Західноукраїнська Народна Республіка: Листопадовий чин, державотворення та історичне значення

Кінець Першої світової війни став переломним моментом для народів Центральної та Східної Європи. Крах Австро-Угорської імперії відкрив історичне вікно можливостей для українців Галичини, які століттями жили без власної державності. У вирі революцій, воєн і геополітичних змін 1918 року на теренах Східної Галичини постає Західноукраїнська Народна Республіка — один із найважливіших етапів українського державотворення. Ця стаття розкриває, як відбувся Листопадовий чин, як будувалася держава та чому боротьба за незалежність залишила слід в історії.

Листопадовий чин: ніч, що змінила історію Львова

У ніч із 31 жовтня на 1 листопада 1918 року у Львові відбулася збройна акція українських військових формувань — Листопадовий чин. Її організувала Українська Національна Рада, яка ще 18 жовтня проголосила намір створити українську державу на землях Галичини, Буковини та Закарпаття. Метою акції було встановлення української влади у Львові — ключовому місті Східної Галичини.

Очолили виступ Дмитро Вітовський, сотник Легіону Українських січових стрільців і  Дмитро Капустянський. Завдяки чіткому плану, рішучості січових стрільців та підтримці місцевого населення, за лічені години українські сили встановили контроль над урядовими установами. 1 листопада 1918 року на будинках Львова замайоріли синьо-жовті прапори — офіційно було проголошено створення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).

Листопадовий чин показав, що українці здатні швидко реагувати на історичні можливості, що робить цю подію важливою для розуміння національно-визвольного руху.

Державне будівництво: політична структура і ключові постаті

Після утворення Західноукраїнської Народної Республіки її лідери одразу взялися за розбудову держави. ЗУНР продемонструвала вражаючу здатність до організації в умовах війни та зовнішніх загроз.

ЗУНР охоплювала території Східної Галичини, Північної Буковини та Закарпаття з населенням близько 6 млн осіб. Столицею обрали Львів, однак після польського наступу уряд переїхав до Тернополя, а згодом — до Станиславова (сучасний Івано-Франківськ).

Президентом став Євген Петрушевич — правник, політик і дипломат.

Законодавчим органом виступала Українська Національна Рада. Було створено уряд — Державний Секретаріат, який очолив Кость Левицький.

ЗУНР розпочала земельну реформу, щоб розподілити землю між селянами, і запровадила українську мову в освіті та адміністрації. Це було важливим кроком для зміцнення національної свідомості.

ЗУНР мала власну адміністрацію, податкову систему й армію — Українську Галицьку Армію (УГА), сформовану з ветеранів австро-угорської армії, добровольців і січових стрільців, що зіграла ключову роль у боротьбі за збереження республіки.

Війна з Польщею: боротьба за Галичину

ЗУНР з перших днів свого існування зіткнулася з агресією Польщі, яка теж претендувала на Східну Галичину. У листопаді 1918 року розпочалася польсько-українська війна. Вуличні бої у Львові, де польське населення підтримало збройні формування польської організації "Стрілецький союз", переросли у масштабний конфлікт.

Українська Галицька Армія вела запеклі бої, зокрема в напрямку Львова, Перемишля і Тернополя. Найбільшою операцією стала Чортківська офензива (червень 1919), під час якої УГА змогла ненадовго повернути 120 км території.

Проте без зовнішньої підтримки республіка не змогла протистояти добре озброєним польським силам, які користувалися допомогою і підтримкою Франції.

Акт Злуки: спроба об’єднання українських земель

22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві відбулася урочиста подія — Акт Злуки УНР та ЗУНР. Цей документ мав символізувати об'єднання всіх українських земель в єдину державу.

Хоча Акт мав переважно декларативний характер (обидві республіки зберігали певну автономію), він засвідчив прагнення українців до національної єдності. Уряд ЗУНР, який на той момент перебував у Станиславові, перейменувався на уряд "Західної Області Української Народної Республіки" (ЗОУНР).

Однак уже в липні 1919 року під натиском польських і більшовицьких військ територія ЗУНР була окупована, а її уряд змушений емігрувати.

Міжнародне визнання та дипломатичні зусилля

Попри героїчні зусилля, ЗУНР не змогла здобути широкого міжнародного визнання. Дипломати республіки, зокрема Лонгин Цегельський, активно працювали в європейських столицях, однак Паризька мирна конференція 1919 року ухвалила рішення на користь Польщі. У березні 1923 року Антанта офіційно визнала Східну Галичину частиною нової Польської держави.

Це рішення було болючим ударом для українців, однак водночас стало уроком про значення міжнародної підтримки у справі державності.

Уроки ЗУНР: значення для сучасної України

Хоча ЗУНР проіснувала менш року, її значення для української історії величезне. Це була перша спроба створити незалежну українську державу на західноукраїнських землях. Вона продемонструвала політичну зрілість українських еліт, готовність до державного управління та силу самоорганізації.

ЗУНР залишила після себе цінну спадщину — національну символіку, досвід дипломатії, правничу традицію і збройну боротьбу за незалежність. Багато ветеранів УГА пізніше брали участь в антирадянському русі, зокрема в лавах УПА.

Історія ЗУНР — це не лише сторінка минулого, а й джерело натхнення для нових поколінь українців. Вона вчить, що навіть у складні часи можливо будувати державу на демократичній основі, національній гідності та правової свідомості. Сьогодні, коли Україна знову бореться за свою свободу, досвід ЗУНР набуває особливого звучання — як нагадування, що боротьба за незалежність триває поколіннями, але завжди має сенс.