Мальтійський орден і запорозькі козаки: зв'язки та історичні паралелі
Запорозьке козацтво, що уособлювало військову могутність і вільність України, протягом століть мало тісні контакти з іншими військовими утвореннями та орденами Європи. Одним із найцікавіших союзів, який заслуговує на увагу істориків та громадськості, є взаємовідносини між запорожцями та Мальтійським орденом, або, як його ще називають, Суверенним військовим орденом госпітальєрів Святого Іоанна. Ця взаємодія набула особливої ваги в часи козаччини, коли волелюбні козаки, з одного боку, прагнули національної незалежності, а з іншого — ділилися своїм військовим досвідом та культурними надбаннями з іншими народами і державами.
Історичні витоки Мальтійського ордену
Мальтійський орден, або ж Орден госпітальєрів, має давню історію, яка розпочалася ще в 1048 році з невеликого госпіталю Святого Іоанна Милостивого, що виник у Єрусалимі з метою допомоги хворим і прочанам. Однак вже в 1113 році Папа Пасхалій II офіційно визнав це братство та надав йому особливий статус — госпіталь прийняв під своє заступництво Святий Престол, а організація перетворилася на духовно-військовий орден, який згодом став одним із найбільш впливових лицарських утворень середньовічної Європи.
Протягом століть Мальтійський орден, відомий своєю благодійною та військовою діяльністю, багаторазово змінював місце свого осідку: від Єрусалима до Родосу, а згодом на Мальту. Кульмінацією їхньої історії стала героїчна оборона Мальти від османів у 1565 році, коли лицарі ордену проявили неабияку мужність і стали символом незламності Європи перед загрозою мусульманського завоювання.
Українські лицарі та Мальтійський орден: маловідомі сторінки історії
Запорозькі козаки були відомі своєю свободолюбивою вдачею та військовою майстерністю. Вони вважали себе лицарями, і це було не тільки самоідентифікацією, а й культурною реальністю. Зв’язки між запорозьким козацтвом і шляхетською елітою, зокрема в Речі Посполитій, посилили образ козаків як "воїнів честі". Козацтво стало одним із елементів військової культури, яка підживлювала лицарський дух.
У вірші Касіяна Саковича "На жалосний погреб зацного рицера Петра Конашевича Сагайдачного, гетьмана войська його королівської милості Запорозького" автор підкреслює лицарський статус запорізького козацтва, акцентуючи на тому, що їхня свобода здобута завдяки мужності в боях на захисті Батьківщини та королівської влади. Козаки, що з гордістю називали себе "лицарями", прагнули підтвердити свої соціальні амбіції та статус, подібний до вільної шляхти, відзначаючи важливість "Золотої вольності" як символу своїх прагнень і досягнень.
У своїх битвах за свободу, козаки не тільки здобували славу, а й формували власний військовий кодекс честі, який нагадував ідеали лицарства Західної Європи. Саме це робило їх природними союзниками мальтійських лицарів. Обидві групи боролися за свободу і честь, що об'єднувало їх у своєрідному військовому братстві.
Козацькі ватажки неодноразово відвідували Мальту для обміну досвідом у військових справах. Запорозькі козаки вивчали військові тактики лицарів, зокрема техніку ведення морських боїв та фортифікаційні знання. Так, козацький гетьман Дмитро Байда-Вишневецький вивчав устрій та військовий порядок на Мальті під час свого перебування на острові.
Запорожці, відомі своєю військовою майстерністю, навчалися в лицарів військової стратегії, і це сприяло зміцненню позицій козаччини на міжнародній арені.
Спадщина Мальтійського ордену на українських землях
Мальтійський орден справив значний вплив на українську шляхту та козацтво, а також залишив свій слід в історії Волині. Існує припущення, що сучасний герб Волині може мати зв'язок із символікою Мальтійського ордену. На старовинних гравюрах рицарі-госпітальєри тримають стяги, прикрашені не лише восьмикутними білими хрестами, але й чотирикінцевими хрестами, що дивовижно нагадують герб Волині, який зберігся до сьогодні. Це може вказувати на можливий вплив ордену на формування місцевої геральдики, залишаючи спадщину цих символів на українських землях і відображаючи тісні історичні зв'язки між волинськими землями та мальтійськими лицарями.
У XVII столітті етнічні українські землі стали частиною історії Мальтійського ордену завдяки створенню Волинського пріорства. У 1609 році князь Януш Острозький, один із найвпливовіших магнатів того часу, заповів свій маєток Мальтійському ордену, що дозволило заснувати на його землях офіційне представництво ордену.
Це рішення отримало схвалення Польського Сейму, і Волинське пріорство стало важливим центром ордену на українських теренах. Пріорство існувало понад двісті років, попри численні політичні зміни та воєнні конфлікти. Його присутність не обмежувалася лише Волинню — орден мав маєтки у Корсуні на Черкащині, у Коростишеві на Житомирщині та на Поділлі.
Цікаво, що козацькі стяги та інші атрибути часто містили мальтійські хрести, а козаки носили на шиї хрестики, схожі на символи госпітальєрів. Така символіка не лише підкреслювала релігійний характер військового служіння козаків, а й демонструвала їхні тісні контакти з лицарськими традиціями Європи.
Символічним підтвердженням зв'язку мальтійських лицарів з запорозькими козаками є численні козацькі могили з характерними хрестами на території України.
Запорозькі козаки на Мальті
Мабуть, однією з найцікавіших і маловідомих сторінок історії є перебування запорозьких козаків на Мальті. У XVII столітті, під час чергової перемоги мальтійських лицарів над османськими військами, на турецьких галерах знайшли кілька козаків, які були захоплені в полон ще десяток років тому. Їх особливий вигляд — зачіски з оселедцями та хрести на шиях — здивували лицарів. Великий магістр Мальтійського ордену, вислухавши їхні історії, щедро обдарував козаків і відпустив на волю.
Ці події стали початком цікавого періоду в історії відносин між козаками та Мальтійським орденом. Деякі козаки вирішили залишитися на Мальті та служити в армії ордену, що стало предметом захоплення мальтійців. Відвага, дисципліна і військова майстерність козаків швидко здобули їм повагу. У свою чергу, козаки вивчали мальтійське військове мистецтво і перенесли багато з цього досвіду на рідні землі.
Пам’ятник запорожцю в столиці Мальти
Одним із найбільш значущих свідчень взаємодії між запорозькими козаками та Мальтійським орденом є пам'ятник запорожцю у Валлетті, столиці Мальти. Ця скульптурна композиція датується приблизно 1680 роком і знаходиться в соборі Святого Іоанна. Вона зображує бюст Великого магістра ордену Ніколо Коттонера, якого підтримують дві фігури — запорізький козак і африканський невільник. Алегорія цих фігур полягає у символіці: невільник уособлює покору, а козак — прагнення до свободи.
Цей пам'ятник є одним із небагатьох матеріальних доказів того, що козаки мали тісні зв’язки з Мальтійським орденом. Крім того, українських козаків поважали на Мальті за їхню відвагу, бойову майстерність і відданість справі боротьби за свободу.
Мальтійський орден в сучасній Україні
Після багатьох століть взаємодії з українськими землями, Мальтійський орден продовжує свою благодійну діяльність і сьогодні. З 1991 року в Україні діє Мальтійська служба допомоги, яка надає гуманітарну допомогу дітям, літнім людям, переселенцям та постраждалим від конфліктів.
Волонтерський медичний батальйон "Госпітальєри", названий на честь Мальтійського ордену, з 2014 року рятує життя українських бійців на передовій, надаючи першу медичну допомогу та евакуюючи поранених із зони бойових дій. Ця організація стала символом самовідданості й служіння, продовжуючи традиції лицарства та милосердя, які Мальтійський орден культивував протягом століть.
Мальтійська служба допомоги активно працює у багатьох регіонах України, забезпечуючи гуманітарну підтримку людям, які втратили домівки та засоби для існування через війну. Допомога включає доставку харчових продуктів, медикаментів, засобів гігієни та одягу. Важливим напрямком є також психологічна підтримка для постраждалих сімей, дітей та ветеранів.
У співпраці з міжнародними організаціями та благодійними фондами, Мальтійський орден в Україні продовжує слідувати своєму головному принципу — допомагати всім, незалежно від національності, віросповідання чи соціального статусу. В умовах повномасштабної війни ця підтримка стала критично важливою для тисяч українців, які щодня стикаються з викликами через військові дії.
Таким чином, багатовіковий зв’язок між Мальтійським орденом і Україною не тільки зберігся, а й отримав новий розвиток у сучасних умовах, слугуючи прикладом людяності, солідарності та невтомної боротьби за свободу й життя.
