Прощання світу! Відлітає осінь...
Прощання світу! Відлітає осінь.
Минає листя, завмира трава...
І тільки сум сумує й досі,
і ждуть вінця свого слова.
Печальне сонце. Далеч не забута.
— Кринице днів, глибока і сумна!..
І свідчить осінь — тишею і смутком:
нема розлуки, де немає дна.