Оце ж мій гай, моя господа!..
Посижу я і похожу
в своїй маленькій благодаті
Т. Шевченко
Оце ж мій гай, моя господа!
Мої печалі та жалі.
І день відходить і приходить,
і хліб мій власний на столі.
Оце мій лан. Врожай ще буде!
Літам чи ж буде вороття?
Чи ж я літа свої забуду?
Оце моє, як є, життя.
І кожна мить — благословенна,
і все — життя мойого путь!
Воно — моє, мені, для мене.
Чи ж може ліпше нього буть?
