Пасеться кінь, пасуться ніч і тиша...
Пасеться кінь, пасуться ніч і тиша.
Пасуться зорі й місяць над селом.
І пахне — сон... Під небо пам’ять вийшла:
всьому відкрите дня нового тло!
Усе, що є — зродилося, зронилось,
Усе відкрилось, справдилось, збулось.
Спинились в леті світу всього крила!
Відкрита даль — мовчання й безголось...
Відкритий степ — пройти його, як долю!
У теплім полі — зріються літа.
І все зроста, все вищає тополя...
А день — встає, а небо все зліта.