І всі відтінки голубого...
І всі відтінки голубого
у повечірню чисту мить
прийшли до голосу одного:
“О світе рідний, що тобі болить?”
Прийшли, спинилися — почути,
повірить в тишу і сльозу.
О скільки туги — бути!
І чути далечі грозу!
Є небеса! І ти — присутній
на тризні дня, де слово — Суть.