Весно, сестро, зачекай!..
Весно, сестро, зачекай!
Не встигаю жити.
Знов зелений гай,
небеса — відкриті.
Все відкрито, тільки йди.
Не спинись!.. У світі
скільки чистої води —
наші душі вмити!
Весно, сестро, всі роки
зацвіли і пахнуть.
Грім, жагучий і стрімкий,
впав посеред шляху!
Все заквітло, що було,
відізвалось в крові.
Літом-полум’ям взялось
щастя і обнови.
А пісні які ж були
в юності у Львові!
Весно, весно, запали
І мене в цім слові.
