«Бог помер»: що хотів сказати Ніцше?

Минуло більше ста років відтоді, як Фрідріх Ніцше заявив, що «Бог помер». Але що це означає? Оглядач Big Think Скотті Хендрікс розмірковує про те, що мав на увазі філософ, хто і як намагався замінити у свідомості людей фігуру Бога протягом XX століття та що допомагає людині у світі без божеств і абсолютних істин не впадати у відчай і хаос.

Минуло більше ста років відтоді, як Фрідріх Ніцше заявив, що «Бог помер» (або «Gott ist tot» німецькою), і тим самим забезпечив усім студентам філософії головний біль, що триває й донині. Ця фраза стала найвідомішим висловом Ніцше, її знають навіть ті, хто не знайомий з його книгою «Весела наука», де вона якраз міститься. Але наскільки добре ми розуміємо сенс цих слів? Або, важливіше, що вони значать для нас?

Ніцше був атеїстом усе своє доросле життя, і тому буквальне значення фрази виключається, а мова, швидше, йде про ідею Бога. Після епохи Просвітництва думка про те, що наш Всесвіт керується законами фізики, а не божественним провидінням, стала реальністю. Філософія показала, що легітимність влади не може бути виправдана божественним помазанням, а лише згодою громадян; усі моральні теорії тепер могли існувати також без відсилки до творця. Це була знаменна подія. Європа більше не потребувала Бога як джерела моралі, людських цінностей або законів Всесвіту; філософія й наука посіли його місце. Масова секуляризація західної думки допомогла усвідомити Ніцше, що Бог не просто помер, але що саме люди вбили його своєю науковою революцією, своїм прагненням пізнати світ.

Однак смерть Бога не сприймалася Ніцше як однозначно позитивне явище. Без Бога основна система переконань Західної Європи перебувала в небезпеці, у книзі «Сутінки ідолів» філософ писав:

«Відрікаючись від християнської віри, висмикуєш цим у себе з-під ніг право на християнську мораль. Остання аж ніяк не зрозуміла сама по собі ... Християнство є система, узгоджений і цілісний погляд на речі. Якщо з нього виламуєш головне поняття, віру в Бога, то руйнуєш цим також і ціле ».

Однак для деяких людей, на думку Ніцше, такий поворот подій стане хорошим знаком: «... почувши новину про те, що «старий Бог мертвий», ми, філософи й «вільні душі», зустрічаємо новий світанок». Світле майбутнє вже проглядалось попереду. Коли стара система сенсів вичерпала себе, з'явилася можливість створити нову. Однак Ніцше вважав, що усунення цієї системи викличе в багатьох людей відчай і безнадію. Адже виникає питання: у чому сенс життя, якщо Бога немає? Навіть якщо Бог і був, весь західний світ тепер знав, що він не ставив нас у центр всесвіту. Перед нами відкрився справжній світ. Всесвіт не був створений виключно для людського існування. Ніцше побоювався, що таке розуміння світу призведе до масового песимізму, «волі до ніщо», що суперечило життєствердній філософії, яку він просував.

Свій страх перед нігілізмом і реакцією людства на нього Ніцше описав у своїй книзі «Воля до влади»:

«Те, про що я розповідаю, - це історія найближчих двох століть. Я описую те, що насувається, що тепер уже не може прийти в іншому вигляді: поява нігілізму ... Вся наша європейська культура вже з давніх-давен рухається в якихось тортурах напруги, що зростає із сторіччя в сторіччя, і нібито прямує до катастрофи».

Ніцше не здивувався б подіям, що сталися в Європі вже після його смерті. Комунізм, нацизм, націоналізм та інші ідеології, що розповсюджувалися після Першої світової війни, прагнули забезпечити людей сенсом і цінностями в якості робочого або арійця, або надихали на будь-які інші подвиги аналогічно тому, як християнство дарувало сенс дітям Божим у вигляді життя на Землі. Хоча Ніцше, можливо, відкинув би всі ці ідеології, він, без сумніву, визнав би потребу людства в тому значенні, яке вони давали.

Передбачивши можливий результат подій, філософ запропонував нам вихід - створення наших власних індивідуальних цінностей. Створення сенсу життя тими, хто це життя проживає. Архетипом індивідуума, здатним на це, є «надлюдина» (Übermensch). Однак Ніцше уявляв її собі у вигляді незбагненного ідеалу, якого більшість не змогли б досягти. Надлюдина, яка, як йому здавалося, вже повинна була існувати на Землі, створювала би сенс життя, спираючись на свою волю, і усвідомлювала б, що в кінцевому підсумку люди самі несуть відповідальність за свій вибір. У книзі «Так говорив Заратустра» філософ пише:

«Для гри творення потрібно, мої брати, священне «так» для життя: власної волі хоче тепер дух».

Смілива надлюдина не спиратиметься на догму або громадську думку щодо власних цінностей.

Припускаючи складності у створенні надлюдини, Ніцше запропонував альтернативну відповідь нігілізму - ту, яку ймовірно виберуть люди: «Остання людина». «Найзневаженіша річ», яка живе спокійним життям, не думаючи про свою індивідуальність або особистісне зростання: «Ми знайшли щастя», - кажуть останні люди й кліпають». На розчарування Заратустрі, рупору Ніцше, людей, яким він проповідує, цікавить спосіб життя останньої людини. Ніцше вважав його за найбільш вірогідне рішення щодо нашої здатності впоратися зі смертю Бога.

Однак тут можна поставити питання: якщо ми знаємо, що Бог помер вже так давно, то чому ми все ще не стали атеїстами? Ніцше говорить:

«Бог мертвий: але природа людей така, що ще протягом тисячоліть, можливо, будуть існувати печери, у яких показують його тінь».

Можливо, ми тільки зараз бачимо прояви висловлювання філософа.

Атеїзм стає все більш популярним майже в усіх європейських країнах, і його новонабуте зростання в Сполучених Штатах свідчить про новий культурний зсув. Але, на відміну від того часу, коли атеїзм нав'язувався комуністичними групами, зараз немає необхідності у світогляді, що підтримує відсутність Бога. Його просто немає. І дійсно, британський філософ Бертран Рассел розглядав більшовизм практично як релігію; він надавав сенс і диктував цінності людям. Але це джерело сенсу без віри припинило своє існування.

Як відомо багатьом атеїстам, відсутність Бога без додаткової філософської структури, що надає сенс, може стати причиною екзистенціальної кризи. Чи ризикуємо ми стати суспільством, що бореться з власною безглуздістю? Чи знаходимося ми на межі нігілізму? Чи справді зараз ми більш уразливі перед ідеологіями й аферистами, які обіцяють зробити те, що Бог робив для нас і для суспільства? У той час, як американці все більш песимістично ставляться до майбутнього, атеїстів серед них менше, ніж релігійних людей. Здається, у довгостроковій перспективі Ніцше помилився в нашій здатності впоратися з ідеєю про те, що Бог мертвий.

Можливо, нам вдалося впоратися зі смертю Бога краще, ніж вважав Ніцше; не всі ми є останніми людьми, і людство не опинилося в ситуації, коли будь-яка мораль вважається відносною й безглуздою. Здається, нам вдалося створити світ, у якому в людей знижується потреба в Богові без наслідків у вигляді колективного відчаю або хаосу.

Чи прагнемо ми, будучи самостійними людьми, до створення власних цінностей? Чи створюємо сенс життя самі без допомоги Бога, догми або громадського вибору? Можливо, деякі з нас - так, і, якщо ми розуміємо сенс фрази Ніцше «Бог помер», у нас більше шансів творити самим. Відчай через його загибелі може поступитися місцем новому змістові в нашому житті, адже, як говорив Жан-Поль Сартр: