Зрозуміти людський голос

“Голос - це не просто звук, який ми чуємо, але й дещо, що ми можемо спробувати на смак, до чого можемо доторкнутися”. Доктор філософії в галузі германістики Павел Шопін розповів на сторінках “Aeon”, що таке мультисенсорне сприйняття та як воно працює, чому ми приписуємо голосу метафоричні властивості м’якості, грубості чи глибини й як мультисенсорні образи, які виникають у нас у різних ситуаціях, дозволяють глибше відчувати інших людей та дійсність, що оточує нас. Ми підготували для вас переклад.

Щоби зрозуміти людський голос, ми повинні покладатися не тільки на слух, але й на відчуття, що виходять за межі акустичного сприйняття. Пісні Тейлор Свіфт називають ніжними й м’якими. Виконання Леді Ґаґи - похмурим і глибоким. Голос Джонні Кеша звучав низько та грубо. Голос - це не просто звук, який ми чуємо, але й дещо, що ми можемо спробувати на смак, до чого можемо доторкнутися. Звук, що відтворюється голосом, створює мультисенсорні образи, які об’єднуються в нашому сприйнятті в загальну картину, зіставлену не з одного, а з багатьох відчуттів.

Явище мультисенсорного сприйняття може допомогти нам зрозуміти, чому ми приписуємо голосу метафоричні властивості м’якості, грубості чи глмибини. Уявіть політика, голос якого звучить невиразно, монотонно. Безбарвність, або площинність, - це мультисенсорне поняття, що поєднує в собі одночасно дотичний і візуальний досвід. Ми можемо сказати, що поверхня плоска, доторкнувшись або подивившись на неї. Ці сенсорні враження також повідомляють нам про акустичні особливості голосу, маючи на увазі зміну тону. Ба більше, площинність може передавати відсутність симпатії й емоцій зі сторони мовця.

М’якість - другий розповсюджений спосіб характеристики акустично сприйнятого голосу. Як і площинність, м’якість описує не тільки якість звуку, але й емоційний стан мовця. Стосовно різкості, дескриптора, що може бути пов'язаний як із тактильним, так і з візуальним досвідом, то, називаючи голос різким, ми вказуємо на акустичні особливості чиєїсь мови чи, інакше кажучи, окреслюємо агресивного й недоброзичливого співрозмовника.

Мультисенсорні образи дозволяють нам ідентифікувати те, що може нашкодити чи бути корисним. Мінометний знаряд, що падає, тигр, який причаївся, автомобіль, що втратив керування, - не просто слухові чи візуальні картинки: вони сприймаються як мультисенсорні образи й можуть розглядатися як потенційна загроза життю. У когнітивній психології загальноприйнято, як стверджує Ванесса Гаррар з Оксфордського університету, що, “об'єднуючи інформацію, отриману від декількох органів чуття, ми збільшуємо шанси на виживання, бо в цьому випадку зменшується варіабельність трактувань отримуваних сигналів, у результаті чого скорочується час реакції у відповідь”. Крім того, додає Гаррар, якщо компоненти мультисенсорних сигналів надходять одночасно, реакція досягає гранично можливої швидкості.

Психолог Оксфордського університету Чарльз Спенс провів широке дослідження на тему інтегрування сенсорної інформації, пов’язаної з кулінарними переживаннями. Наслідком цієї роботи став висновок про вплив зорового і слухового сприйняттів на смак їжі. Один з експериментів довів, що десерти здаються солодкими, якщо подати їх на білій тарілці, а не на чорній. Іще одне дослідження показало, що їжа краще смакує тим, хто використовує важкі столові прибори.

Мультисенсорне сприйняття часто проявляється у вигляді мовних метафор, допомагаючи нам говорити відносно абстрактні речі в більш звичних поняттях. У книзі Джорджа Лакоффа і Марка Джонсона “Метафори, якими ми живемо” (2003), що викладає “концептуальну теорію метафори”, роз’яснюється ідея використання метафор для опису абстрактних явищ. Лінгвістичні та психологічні дослідження підтримують ідею про те, що метафори дають можливість висловити в мові абстрактні уявлення про час, гроші, мораль, смерть і навіть оргазм. Час, наприклад, є абстрактною ідеєю, і ми схильні розуміти його через поняття простору, що здається більш конкретним: час може текти і він може зупинитися. Минуле краще залишити позаду, адже попереду на нас чекає майбутнє.

Байдужість або ворожість - складні соціальні поняття, які можуть бути виражені через передачу фізичного відчуття холоду. Холод матеріальний та яскраво ілюструє сенс висловленого повідомлення. Назвавши чий-небудь голос холодним, ми пов’язуємо цей сенсорний образ з емоційним станом мовця. Так само акустичні властивості часто-густо пов’язані з іншими процесами сприйняття. Різкість голосу може відноситись і до зорового сприйняття, й до тактильного.

Описи почуттів, відчуттів є одними з найбільш розповсюджених способів творення метафор, у тому числі й для передачі характеристик голосу. У цьому полягає величезний сенс, адже дотик - набагато більш ранній результат еволюйціного розвитку людини, ніж мова, й він продовжує грати важливу роль у повсякденному житті. У книзі “Свідомість і Світ” (2000) австралійський філософ Браян О’Шонессі називає дотик первинним почуттям, тому що “його ледве можна відділити від тіла, що діє у фізичному просторі”. Еволюційний психолог Оксфордського університету Робі Данбар стверджує, що дотик зіграв значну роль у вибудовуванні внутрішньообщинних зв'язків у приматів (у тому числі людей). У статті для журналу “Aeon” інтегративний біолог Техаського університету Стівен Фелпс звертається до дослідження Данбара й підкреслює його спостереження про те, що дотик як засіб зміцнення суспільних відносин серед приматів нараховує тридцятимільйонну історію.

Голос як провідник мови розвинувся - за мірками еволюції - не так давно, і все ж він зіграв важливу роль у встановленні соціальних контактів між людьми. Проте не тільки він. Як на надійні обладунки, ми покладаємося на захист органів чуття. Аналізуючи мультисенсорний “ансамбль” голосу, ми визначаємо емоційний стан мовця, метафорично наповнюючи його глибоким значенням. Трактування дотику й інших відчуттів може одночасно пролити світло на глибокий сенс, прихований у голосі та його акустичних властивостях. Наступного разу, коли ви почуєте м’який голос, подумайте про привабливість тактильного відчуття м’якості: саме воно надає вашому переживанню змістову виразність.

Автор: Павло Шопін
Переклав Володимир Рижик
спеціально для порталу “Експеримент”