Індивідуально-авторська номінація осіб у романі «Рай» Василя Барки

УДК: 821. 161. 2: 81'373.43

Бабій Ірина Михайлівна,
Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка,
м. Тернопіль

Стаття присвячена розгляду індивідуально-авторських назв осіб, виявлених у романі «Рай» Василя Барки. Проаналізовано семантику, творення та функціонування авторських неолексем на позначення осіб. Виокремлено семантичні групи назв осіб. Ви­явленоосновні способи їх творення - суфіксація і складання. Звернено увагу на оцінно-експресивну функцію індивідуально-автор­ських назв осіб у романі.

Ключові слова:новотвір, авторський неологізм, неолексема, індивідуально-авторська номінація, назви осіб, спосіб творення.

Бабий Ирина Михайловна,
Тернопольский национальный педагогический университет имени Владимира Гнатюка,
г. Тернополь

ИНДИВИДУАЛЬНО-АВТОРСКАЯНОМИНАЦИЯЛИЦ В РОМАНЕ «РАЙ» ВАСИЛИЯ БАРКИ

Статья посвячена рассмотрению индивидуально-авторских названий лиц, которые функционируют в романе «Рай» Василия Барки. Проанализированы семантика, образование и функционирование авторських неолексем - названий лиц. Выделеныихсемантическиегруппы. Выявленыосновныеспособыихобразования - суффиксация и сложение. Обращеновнимание на оценочно-экспрес­сивную роль в романе.

Ключевые слова: новообразование, авторскийнеологизм, неолексема, индивидуально-авторскаяноминация, названиялиц, способобразования.

Iryna Babiy,
Ternopil Volodymyr Hnatyuk National Pedagogical University, Ternopil

INDIVIDUALLY-AUTHOR'S NOMINATION OF PERSONS IN THE NOVEL «PARADISE» BY VASYL BARKA

The article is devoted to the consideration of individual author's neologisms in VasylBarka's works. The subject of the analysis was neologisms on the designation of persons in the novel «Paradise», which today is little investigated.The article analyzes the semantics, cre­ation and functioning of author's neo-lexem names of individuals. Lexical-semantic groups of these nominations are distinguished: names of persons by activity, names of persons according to psychological properties, names of persons in appearance, by age, names of persons according to political preferences. The article deals with the creation of author's neo-lexem nominations of persons. The main methods of their creation - suffi xation and composition are revealed. The aesthetically important component of the language-expressive system of VasylBarka is the individually-author's lexical neologisms. According to the research material, author's neo-lexemes, the names of persons often perform an estimated role.Through the using of neologisms, author presents his own assessment of a certain phenomenon. The article focuses on the evaluative and expressive role of individually-author's names of persons in the novel.

Key words: neologism, author's neologism,neolexeme, individual author's nomination, names of persons, complex word.

Постановка наукової проблеми та її значення.В останні десятиліття проблема номінації залишається актуальною та центральною в сучасних лінгвістичних студіях. «Номінація (як процес творення назв) реалізується в мові на основі власних ресурсів (шляхом словотворення, зміни значення мовних одиниць і формування переносного значення (метонімія, метафо­ра та ін.), лексикалізації компонентів слова, словоформи, вільних сполучень слів тощо) або в результаті запозичень з інших мов», як зауважує О. Тараненко [11, с. 385].

Мова як динамічна система постійно поповнюється новими лексичними одиницями. Крім номінативної, новоство- рені одиниці виконують виразну естетичну роль, зокрема у мові художньої літератури. Такі неолексеми є результатом індивідуально-авторської мовотворчості письменників. С. Єрмоленко наголошує, що дослідження художньої стилістики обов'язково «передбачає виявлення традиційної та індивідуально-авторської образності, що міститься у лексико-семантич- ній сполучуваності, текстових зв'язках мовних елементів» [11, с. 813].

Проблема вивчення індивідуально-авторської номінації відображена у працях В. Русанівського, Н. Сологуб, Г. Вокальчук, Ж. Колоїз, О. Стишова, А. Мойсієнка, Н. Клименко, Є. Карпіловської, Л. Ставицької, С. Єрмоленко, Г. Сюти, Н. Адах та ін.

У сучасній науковій літературі поки що не знаходимо наукових розвідок , присвячених аналізу індивідуально - автор - ських номінацій у прозових творах Василя Барки, тому наше дослідження є актуальним. Вивчення авторських неологізмів у поезіях письменника здійснено у монографії Г.Вокальчук «Словотворчість українських поетів ХХ століття» (2008 р.) [4] та у праці Н. Адах «Авторські лексичні новотвори Василя Барки (семантико-дериваційний та лексикографічний аспекти)» (2007 р.) [1].

Об'єктом нашого аналізу будуть іменникові лексичні інновації в романі «Рай», який сьогодні поки що є маловідомим і малодослідженим.

Актуальність нашої праці зумовлена також самобутністю та оригінальністю ідіостилю Василя Барки, «творчого на­тхненного митця, який імпульсивно реагував на всі проблеми українського політичного і літературного життя» [5, с. 8].

Мовний світ Василя Барки у прозових творах цікавий і багатогранний. Письменник використовує різні мовно-вира­жальні засоби для свого художнього зображення, застосовуючи усе словесне багатство української мови. Крім цього, автор створює власні лексеми. М.Жулинський зауважує, що «мовна палітра Василя Барки надзвичайно широка і різнобарвна, цілеспрямовано «нарощувана» власними словотворами, образно експериментальна і складна для сприйняття» [5, є. 9].

Мета пропонованої праці - проаналізувати семантику, дериваційну структуру та функціонування авторських неологізмів-назв осіб у романі «Рай» Василя Барки.

Для реалізації задекларованої мети необхідно розв'язати такі завдання: виявити лексичні оказіональні утворення, зві­рити їх наявність у лексикографічних джерелах, описати семантику, дериваційну структуру, простежити стилістичні на­вантаження авторських назв осіб у романі.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Проблема номінації осіб ви­світлювалась у працях Н. Клименко, Є. Карпіловської, Г. Вокальчук, О. Стишова, А. Архангельської, Д. Мазурик, М. На­вальної, Г. Віняр, Г. Сюти та ін. Однак, за твердженням О.Стишова, у сучасних дослідженнях поки що «недостатня увага приділена комплексному вивченню назв осіб, зокрема найновіших» [9, с. 23]. Науковий інтерес викликають назви осіб у художньому мовленні.

Індивідуально-авторські номінації осіб нерідко виступають влучним характеризувальним засобом у художньому тексті, тому письменники активно залучають такі мовні одиниці до своєї оповіді, зокрема Василь Барка.

Матеріал дослідження дає підстави виокремити кілька лексико-семантичних груп авторських неолексемна позначення осіб. Поширеною є група назв осіб за дією. Вони характеризують діяльність, рід занять, професію персонажів: мистець-маляр, отець-просфорник, з'явець,«вибивайло», терзатель, крадіжник, студент-добувайло, вчитель-подвижникта ін. (Туркот-Семидзвонник задкує до безодні і прославляє свого терзателя(с.38); <...>коли циклопічний «вибивайло» рушав із-за стійки і, взявши бешкетників за коміри, висипав їх, як груші, на вулицю і з брязкотом зачинив двері (с.18)).

Авторські неолексеми зі значенням діяча - похідні одиниці, основними способами творення яких виступають суфік­сальний і складання. Як правило, усі виявлені складні за структурою лексичні новотвори зі значенням агентивності утво­рені способом юкстапозиції, а твірними виступають два іменники, а саме: мистець-маляр, отець-просфорник, з'явець, «вибивайло», терзатель, крадіжник, студент-добувайло, вчитель-подвижник та ін. (Туркот-СемиДзвонник заДкує До безоДні і прославляє свого терзателя (с.38); <...>коли циклопічний «вибивайло»рушав із-за стійки і, взявши бешкетників за коміри, висипав їх, як груші, на вулицю і з брязкотом зачинив двері (с.18)).

Авторські неолексеми зі значенням діяча - похідні одиниці, основними способами творення яких виступають суфіксаль­ний і складання. Як правило, усі виявлені складні за структурою лексичні новотвори зі значенням агентивності утворені способом юкстапозиції, а твірними виступають два іменники, а саме: мистець-маляр мистець, маляр; вчитель-подвижник вчитель, подвижник.

У сучасній українській мові іменники-агентиви традиційно утворені за допомогою суфіксів -тель, -ач, -ець, -ник, -ист (-іст) та ін. У словотвірних типах відсубстантивних іменників на позначення людей за родом діяльності, фахом продуктив­ними є суфікси -ар (-яр), -ець (-івець, -овець), -ник, -ік (їк), -ир, -ист (-іст) [10, с. 276].

При творенні іменникових лексичних інновацій продуктивними є також суфікси -ець, -ник, -тель: спричиннник, крадіжник, терзатель, утворені від дієслівних твірних основ, а саме: спричинник - спричиняти, терзатель - терзати. Суфікс -тель запозичений зі старослов'янської мови, вказує на назви осіб за фахом або за якоюсь дією [6, с. 387].

Оригінальністю творення та незвичністю семантики характеризується оказіоналізм ньям-ньям на позначення особи. Цей незвичний композит утворений словоскладанням шляхом редуплікації, повторення слова ньям. У романі «Рай» ново­твір виступає зі значенням агентивності, а саме: - Якоби ви були ньям-ньямом, - сказав він, то з 'їли б сусідку і весело по­плескували себе по череву. Явища совісті історично зумовлені, але не так, як ви гадаєте (с.325). У наведеному контексті лексема ньям-ньям містить виразну конотацію, характеризує жорстоку, хитру, лицемірну людину.

Влучність художнього зображення, оригінальність авторського мислення демонструють іменникові лексичні новотвори, які є назвами осіб за психологічними властивостями. Вони характеризують внутрішні якості, риси характеру персонажів. До них можна віднести такі лексеми: мрійник-чоловік, блазень-лжесвященик, мудрець-гречкосій, плескотуха-всезнаєчка, чолов'яжка, «Митька-Мікроб»та ін. (<…> то демонічну жінку з очима, як чорне сонце, мрійника-чоловіка з волошко­вими очима (с. 7); Позатихали, дивляться на блазня-священика; очі у всіх блищать (с. 15); Мить і вічність сполучалися в уяві нашого сільського мудреця-гречкосія, філософа з істиком, всесвітнього громаДяника і корінного самостійника <...> (с. 286)).

Більшість таких неолексем утворено способом юкстапозиції шляхом поєднання двох іменників, а саме: мрійник-чоловік - мрійник, чоловік; мудрець-гречкосій - мудрець, гречкосій; блазень-священик - блазень, священик.

Оказіоналізм чолов'яжкаутворений суфіксальним способом, містить суб'єктивну оцінку, зокрема, зневажливе став­лення до героя. Так, простежуємо негативну оцінність у контексті: … цей адміністратор будинку, чи то домком, чи то домуправ, чи кат його зна, хто такий (неможливо було з'ясувати ролю всюдиприсутнього місячновидого чолов'яжки), - нагадував своєю натурою круглий музичний інструмент, на якому напнуто одну-єдину струну, його вереску, найтоншу з можливих (с. 62).

Експресивно-емоційну оцінністьмістить іменник шахраюга, утворений за допомогою непоширеного суфікса -уг(а) від іменникової твірної основи. Цей суфікс указує на негативну оцінку. Зневажливе ставлення до героя, осуд його вчинків, по­ведінки простежується в контексті: На диво, знаходиться десять мільйонів осіб, третина - порядних і наївних, як курчата, третина - хитрющих шахраюг, третина - безнадійних для неба і землі ідіотів: вони починають кричати, що он будується рай, а хто заперечує, той реакціонер, ворог міжнародної робітничої кляси і «справжньої» демократії, підпалювач війни… (с. 211).

Балакучих жінок, пліткарок В. Барка називає цікавим з погляду творення та функціонування оказіоналізмом плескотухи-всезнаєчки. Цією особовою назвою автор виражає певний сарказм та іронію в такому контексті: Що виходило з того, невідомо; плескотухи-всезнаєчкитвердили: Маргарита - мармур, і зальоти Маринчука даремні (с. 120).

Зауважимо, що в оказіоналізмах цієї групи один із компонентів виступає власною назвою, наприклад, «Митька-Мікроб». Такі назви осіб є надзвичайно промовистими, містять чіткий характеризувальний та оцінний компонент. Є певні підстави, аргументи, щоб людину назвати мікробом. Сам автор у романі так мотивує появу такої назви: Серед південного оточення, де «ов» легко відпадало, а перша-ліпша асоціація за містом спричинялася до калічення прізвища, Дмитро дістав титул: «Митька-Мікроб». Можливо,другою причиною до спотворення цілкомпристойного прізвищав бактеріологічне була властивість Дмитра безперервно і невтомно, вдень і вночі встрявати у вуличні скандали і при тому - в скандали найгірші, найбрутальніші, найдикіші. Можна було подумати, що ця персона має невідомий психологам «комплекс скандаль­ного». Виникнення брутальних сцен Митька-Мікроб передчував; підкоряючись інстинктивному прагненню, кидав роботу, знайомих, виривався на вулицю і, попльовуючи з «цвірканням»крізь зуби, ішов туди, де повинна була розігратися драма не­пристойности (с. 111-112). Другий компонент прізвиська характеризує героя як нікчемну, недобру людину.

У романі «Рай» заманіфестовано низку авторських неологізмів, які характеризують вік особи: дівчинка-малолітка, синок-підліток, старигайчик та ін. Частина з них - стилістично нейтральні лексеми, зокрема, в реченнях: Сидить на лавці сивий чоловічок у сірій сорочці; бавить дівчину-малолітку на руках <...> (с. 90); Не одна мати проносила ранковими вулицями позеленілий труп синка-підлітка <...> (с. 291).

У сучасній українській мові суфікси -ик/-чик виражаютьзменшено-пестливезначення. Лексема старигайчик характе­ризує вік героя, водночас виражає певну іронію та зневажливе ставлення автора: Почасти спричинником невдачі був мізер­ний старигайчик, на якого всі дивилися, як на руїну з генеральськими еполетами і жовтими бакенбардами (с. 145).

Лексеми дівчинка-малолітка, синок-підліток утворені способом словоскладання шляхом поєднання двох іменників.

Невелику групу назв осіб становлять лексеми, які характеризуютьінтелект, розумові здібності, особливості мислення: безклепок, буквогриз (<…> такий самий безклепок, як став професор, його побратим, - той теж ману бачить... (с. 4)).

В українській мові звичною є лексема буквоїд, яка має значення «формаліст, педант, який надає великого значення дрібницям і за ними не бачить суті іронії» (СУМ, Т.1, с. 675). В.Барка вживає неологізм буквогриз (А я сиджу на противній комедії. Ось цей буквогризнарочито добирає уїдливих виразів, щоб мені дошкулити (с. 261), утворений способом складання з нульовою суфіксацією, як і іменник буквоїд. Лексемибуквогризі буквоїд виступають синонімами.

У романі «Рай» виявлено тільки одну індивідуально-авторську номінацію особи, яка характеризує зовнішній вигляд, портрет: мордар(Мордяр наставляє зміїсто скручений залізний прилад і вганяє його молотком дядькові під ребра (с. 336)). Іменник мордар утворений суфіксальним способом за допомогою суфікса -ар. Традиційно в сучасній українській мові суфікс -ар вказує на назви людей за характером і місцем роботи, за приналежністю до якоїсь організації (бунтар, дояр, ка­меняр, кобзар, шахтар) [8, с. 377]. В іменнику мордар суфікс -ар указує не тільки на певну рису зовнішності героя великим і широким лицем), а й на внутрішні якості (жорстокість, немилосердність).

У неологічному словнику В. Барки виявлено індивідуально-авторські назви осіб за політичними уподобаннями, роллю в суспільстві, вираженням поглядів: єдинонеділимець, Андрій-руїнник, приклонник, «партсука» (<...> то й тоді старі генерали «неділимої» повинні були дістати пекельну кару. Довго «подвизався», наприклад, єдинонеділимець на прізвище Паша (с.128); Відбулись урочисті похорони, на які прибуло багато приклонниківпокійного теософа і сила старців <…> (с.148); Що почав князь Андрій-руїнник та довершили Петро І та Катерина ІІ, які остаточно придушили українську культуру <...> (с. 250)). Такі неолексеми естетично навантажені в художньому тексті. Так, цікавим є вживання неологізму Андрій-руїннник.

Як свідчить матеріал дослідження, авторські неологізми В.Барки часто виконують оцінну роль. Шляхом уживання но­вотворів письменник виражає власне бачення певного явища, подає власну оцінку. Так, з повагою та захопленням автор говорить про вчительську працю, дає високу оцінку прогресивним освіченим учителям в уривку: Безсмертні вчителі-подвижники стояли біля колиски народного духа; виховали серце народне на віки вічні. Крім добрости, мирности, милосер­дя, вдихнули йому здатність обстоювати віру. Під час свого навчання за підручною книгою житій народ був змушений оборонятися від напасників, від орд, від королев'ятзагребущих (с. 156). Іменник королев'ята виражає соціальний статус, матеріальне становище.

Цікавим та оригінальним є прізвисько «товариш Убийбога», яким студенти в романі назвали свого викладача (доцента І. І. Бісмурчака). В.Барка сам пояснює, чому саме таке прізвисько має викладач, зокрема: … доцент І. І. Бісмурчак. А втім серед студентів він був відомий як «товариш Убийбога». Щодо незвичайного прозвиська, від якого для релігійної людини міг повівати містичний жах, як від поняття, що виходить за межі дозволеного для людського думання, то воно в країні з «науково» і державно узаконеним безбожництвом приносило своєму власникові навіть деяку особливу, можна сказати, пікантну в політичному відношенні популярність (с. 172).

У романі «Рай» виявляємо й інші авторські лексичні інновації, значення яких сам письменник мотивує, наприклад, іменник студент-«добувайло» в такому реченні: Минулого року Антон Никандрович дістав був через доброго студента-«добувайла» (себто майстра т. зв. «блату») талон на нові черевики (с. 132).

Висновки і перспективи подальшого дослідження. В. Барка - талановитий письменник, який, як зауважує М. Жулинський, «одразу ж причаровує своєю спокійною, вистражданою логікою сприйняття і свого драматичного буття та буття народу українського, до якого він надіється повернутися своїм Словом [6, с. 46]. Читача захоплює і вражає влучність авторського слова, образно-виражальна символіка В. Барки. Естетично вагомим компонентом мовно-виражальної системи письменника виступають індивідуально-авторські лексичні новотвори.

У романі «Рай» представлено широкий корпус індивідуально-авторських назв осіб. Усі вони утворені за традиційними словотвірними моделями, властивими українській мові. У художньому тексті такі індивідуально-авторські номінації най­частіше містять оцінно-експресивне забарвлення. Глибоке та всебічне дослідження ідіостилю Василя Барки - актуальне завдання наступних наукових розвідок.

Література:

1. Адах Н. Авторські лексичні новотвори Василя Барки: [семантико-дериваційний та лексикографічний аспекти] / За ред. Г. М. Вокальчук / Н. Адах. - Рівне: Видавництво Олега Зеня, 2007. - 136 с.
2. Барка В. Рай: Роман/ В. Барка. - Харків: Фоліо, 2009. - 348 с.
3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. - 1440 с.
4. Вокальчук Г. М. Словотворчість українських поетів ХХ століття: монографія / Г. М. Вокальчук. - Острог: Національний університет «Острозька академія», 2008. - 536 с.
5. Жулинський М. Г. Високийсвіточвіри: Голодомор в Україні та роман Василя Барки «Жовтий князь» / М. Г. Жулинський. - К.: Педагогічна преса, 2003. - 56 с.
6. Полюга Л. М. Морфемний словник / Л. М. Полюга. - К.: Рад. школа, 1983. - 464 с.
7. Словник української мови: В 11 т. - К.: Наукова думка, 1970-1980.
8. Словник української мови: В 20 т. - Т. 1-4. - К.: Наукова думка, 2010 - 2014.
9. Стишов О. А. Номінації осіб у сучасній українській мові (на матеріалі дискурсу ЗМІ) / О. А. Стишов // Мовознавство. - 2012. - № 6. - С. 23-37.
10. Сучасна українська літературна мова: Підручник / А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін. - 2-ге вид. перероб. і допов. - К.: Вища шк., 1997. - 493 с.
11. Українська мова. Енциклопедія. - К.: «Укр. енцикл.», 2000. - 752 с.