Коли мені підхлібник тисне руку...
Коли мені підхлібник тисне руку,
Тікаю геть від нього, сам не свій,
Мов босою ногою на гадюку
Я наступив на стежці лісовій.
Боюся усмішки його без звуку,
Такої штучної, як у повій,
О, він мене втоптав би у багнюку,
Його слова — отруєний напій.
А він піде тихенько поміж люди
І просичить то тут, то там слівце,
Що з мене вже, мовляв, пуття не буде.
Зарозумілий... Добре знаю це.
Я ж не Христос, що, знавши підлість Юди,
Дав цілувать йому своє лице.
1957
