В сутанах чорних, набожні і кроткі...
В сутанах чорних, набожні і кроткі,
Вони, як тіні, у церковній млі.
Краї, заводи, банки, кораблі —
На нитку понанизувані в чотки.
Як таборів служителі малі,
Що втратили роботу край Чукотки,
Вони в словах ласкаві і солодкі,
І ніжні в рухах, наче мотилі.
Вже не шукають у книжках крамоли,
Не спалюють єретиків, але ж,
Як тільки десь вогнем займуться доли
Чи трісне від броні небесна креш,
Радіють, дим зачувши на тотеж,
Нащадки Торквемади і Лойоли.
1956— 1988
