Землетрус
На моруги, на пагорби, на доли
Свій жовтий килим стелить листопад.
Ще не пролежав на землі він днини —
Вже ватрами пропалені дірки.
Так наміри нездійснені лягають
На душу мертвим листям. Та нема
Кому спалить його вогнем розваги
Чи хоч забрати в стайню на підстил.
Все гнитиме під снігом сивих буднів.
Крик совісті обернеться в струпи,
Що показатись людям буде сором.
Захочеш, мов земля, гнилизну скинуть —
Та знай, що небезпечний землетрус,
Бо він народжує каміння й горе!
1967
