Леся Arda. Літературний конкурс

Портал Експеримент обрав кращі твори для Солодкого літературного конкурсу. Автори, яких ми опублікували на сайті, переходять на наступний етап - читацьке голосування. Автор, який отримає більше лайків, отримає перше місце та солодкий подарунок від порталу Експеримент.

Якщо саме це оповідання вам сподобалося, ставте лайк та робіть репости у соціальних мережах. Саме так ви проголосуєте за свого фаворита. 19 грудня визначимо переможця.

У тексті збережена авторська граматика та орфографія (ред.)

Омріяні тістечка

День видався суєтний і нервовий, дуже хотілося гарячого міцного чаю. На роботі вона так забігалася, що більше ні про що не могла думати. Викликала ліфт, тримаючи в правій руці об'ємний пакет - сьогодні, як завжди, заскочила до магазину по-дорозі, і трохи пепестаралася з кількістю купленого. В пакеті, крім майбутньої вечері і усяких побутових дрібниць, лежали смачнючі улюблені тістечка. Вона навіть могла уявити смак легкого крему на язиці - настільки хотіла їх скуштувати.

Двері ліфта заскреготіли, відчиняючись. Старий, шумний, помальований маркером і з пропаленою кнопкою "3", ліфт був втіленням усієї втоми і безнадії, яка накопичилася в душі.

"Так. Думати про чай!" - вона зайшла в ліфт, притримавши край пакета лівою рукою. Натисла на кнопку номер "4". Двері загрозливо загуділи, закриваючись. Тьмяне світло слабенької сорокаватки, яке не могло пробитися через брудний матовий плафон, скоріше додавало похмурих тіней, ніж освітлення і ясності.

Коробка з тістечками тихо захрустіла, зустрівшись з дверима. Ліфт трошки подумав і рушив вгору - до гарячого чаю. Замиготіли поверхи в щілинці між дверима.

Раптом щось рипнуло і ліфт ривком зупинився. Смикнуло так, що вона впала спиною на стінку, захисним жестом притиснувши пакет. Спереляку завмерла.

Через якийсь час зрозуміла, що не дихає. Ривком вдихнула. "Що робити?! Що робити?" - думала. "Так, треба заспокоїтися" - їй здалося, що стіни ворухнулися. "А раптом він впаде?" - вона якось одразу відчула всі три поверхи, які встигла проїхати. Цілу прірву внизу під собою!

"Так, не панікувати! Завичай люди, коли застряють в ліфті, телефонують в диспетчерську. Де телефон диспетчерської?". В цю мить мигнуло і вимкнулося світло. Вона впустила пакет, з сумом почувши хрускіт омріяної пластикової коробочки. Тістечка, напевно, помнуться від такого поводження... В думках відсунувся на невизначене майбутнє привид чаю. Промайнув тінню надії.

Трохи тремтячими пальцями полізла в сумку за телефоном. Навпомацки розтибнутиїї виявилося не так просто. Зате телефон майже одразу знайшовся.

Яскраве світло екрана різонуло очі. В його мерехтливому світлі стало можна озирнутися. Знайшла поглядом динамік з кнопкою - та була випалена і заклеєна жуйкою. Зате над нею хтось маркером написав номер телефону диспетчера.

В цей момент екран вимкнувся. В темряві довго шукала кнопку ввімкнення. Руки майже не трусилися, коли набирала номер. Назвала адресу. Потім своє ім'я і прізвище. "Очікуйте впродовд двадцяти хвилин" пообіцяв їй зі слухавки задовбаний жіночий голос. Вона тяжко зітхнула. Стала збирати продукти, які висипалися з пакета. Телефон випав з руки. Довелося його шукати, мацаючи в темряві брудну запльовану підлогу.

Стук в двері почула вже коли закінчувала складати все назад до пакету.

- Ви на якому поверсі? - крикнули знизу.

- Напевно, на четвертому, - відповіла.

- Ви на поверсі, чи між поверхами?

- Не знаю!

- Чекайте! Зараз відкриємо.

Радісна усмішка мимоволі виповзла на її обличчя. Зараз, зараз її чекає омріяний чайочок!

Ще дві хвилини, поки ліфтери піднімалися, і ось двері відчинились! За їх пащею був її рідненький четвертий поверх. Вискочила з-за них, наче від цього залежав її порятунок. Незадумуючись кинулася до своєї квартири. За закриваючимись зубами ліфтових дверей самотньо лежала коробочка з тістечками.