Ірина Медведєва. Літературний конкурс
Портал Експеримент обрав кращі твори для Солодкого літературного конкурсу. Автори, яких ми опублікували на сайті, переходять на наступний етап - читацьке голосування. Автор, який отримає більше лайків, отримає перше місце та солодкий подарунок від порталу Експеримент.
Якщо саме це оповідання вам сподобалося, ставте лайк та робіть репости у соціальних мережах. Саме так ви проголосуєте за свого фаворита. 19 грудня визначимо переможця.
У тексті збережена авторська граматика та орфографія (ред.)
Колись давно, ще коли я була мала,(а то було справді давно, що здається і неправда вже), а в родині грошенята водились лише на хлібчик та кашку, під час новорічних свят годі мріяти було про солоденьке, але всі ми знаєм слабкість малечі до смаколиків (та кого я обманюю, не лише малечі) саме тому пригадалася історія про цукерки.
Надворі стояв можливо 1993 рік... Сама я мало пам'ятаю ті часи, але деякі яскраві спогади ще надійно заховані в пам'яті і інколи випірнають звідти, щоб визвати посмішку чи сум на моєму серці. Отже, кілометрові черги в магазинах з майже порожніми полицями помножте на три, бо це була передноворічна істерія, маленька я вдягнена в купу одежі почалапала з мамунею до продуктового, хоча мене попередили шо ходити треба ніжками і на руцях ніхто не понесе, я визвалась ідти з дорослими. Це набагато цікавіше, погодьтесь, аніж сумувати вдома. Як тоді було заведено, черга займалася в декількох відділах магазину, виглядало це так. Мати встромилась в саму коротку чергу відмітилась там, попередила що " я мовляв жіночко за вами" і побігла по інших чергах, щоб встигнути хоч шось вирвати в молочному або на ковбасному відділі. Бігаючи між черг, спітніла і схвильована, вона полишила мене на деякий час в черзі зі знайомим, на ім'я Жора, який теж по волі долі вирвався на закупи. Дядьку я не пам'ятаю, знаю що людина він був добра і з гумором. І досить кмітлива. Швиденько організував порожню торбину і промовив до снуючих туди-сюди покупців: "- Люди добрі, згляньтесь на дитину, батька нема, мати бросила, шорхається десь з ранку, скиньтесь дитю по цукерці й печенюшкі, вам не накладно, а дитині в радість". Далі за словами мамуні картина, яку вона отримала по поверненню до нашої черги, я (щаслива як слон) з повним пакунком цукерок і печива вже встигла замаститись до вух солодким. Непорушне обличчя дяді Жори. (якому, ох, як прилетіло за цю витівку) А через кілька днів в мене почалась алергічна висипка через передозування солоденьким ))) Нажаль (чи ні) від звички ласувати солоденьким я не відмовилась і до цього дня.
