4 типи ворогів (і як їх перемогти)
Jonny Thomson
У буддизмі є правила, як вбивати своїх ворогів. Але справжня несподіванка - дізнатися, хто ж насправді є твоїми ворогами.
Буддійські психологи Роберт Турман і Шарон Зальцберг визначили «чотирьох ворогів», які є перешкодами на шляху до щасливого, повноцінного життя. Один із них - видимий. Інші три стосуються наших почуттів і нашої схильності до самозакоханості. Відповідь на всі - в любові. Любов - це надзвичайно потужний інструмент, але вона складніша, ніж ми можемо собі уявити.
Коли ви востаннє гарненько сердилися? Напевно, це не була карикатурна, похмура, схрещена рука, а можливо, більш тонкий, більш звичайний вид гніву. Це злість гіркоти і стримуваної люті. Це бажання завдати шкоди тому, хто завдав шкоди тобі, бажання помститися за якусь дрібницю і уявити, як він благає пробачення, коли ти розправляєшся з ним.
Ми всі це робимо. Якщо хтось відмовляє нам у чомусь, чого ми хотіли, або ображає нас якимось чином, або навіть перемагає в якомусь завданні чи грі (справедливо чи ні), то ми ображаємося. І вкриті нашим киплячим, задумливим гнівом, ми думаємо, що зможемо знову все виправити. Нам здається, що якщо ми зможемо повернути своє, то все буде добре.
Але при цьому ми не розуміємо, якої шкоди нам завдають ненависть, злість і кипуча жага помсти. Коли ми тушкуємося в гіркоті, ми теж стаємо гіркими. Про це йдеться у відеоролику буддійських психологів Роберта Турмана та Шерон Зальцберг. У відео та у своїй книзі «Любіть ворогів своїх» вони звертаються до того, що вони називають «чотирма ворогами» у житті. Але що це за вороги і як їх краще уникати?
Ворог 1: Зовнішній ворог
Зовнішній ворог - це «люди, інституції та ситуації, які мають на меті завдати нам шкоди». Це партнер, який вам зрадив, начальник, який зробив вам попередження, або дощ, який промочив вас до нитки. Це лиходії коміксів, романів і фільмів. Зовнішній ворог - це не тільки люди, це все зовнішнє у світі, що ми бачимо, боїмося і ненавидимо. Це може бути нерівність, насильство, голод, тероризм, самотність тощо - абстрактні ідеї та умови, які є безликими та важко піддаються конкретизації.
Один із найбільш поширених і близьких прикладів зовнішнього ворога - це хуліган. Не в якомусь хулігані на дитячому майданчику, який краде ваші гроші на обід, а в будь-кому, хто поставив вас на місце, позбавив вас повноважень або принизив вас. Залякувати нас можуть не лише люди, але й інституції та системи. Як пишуть Турман і Зальцберг, «соціальні структури сприяють булінгу через стереотипи, через класову ієрархію або, що найбільш підступно, через різні форми контролю над думками».
У боротьбі з усіма проявами Зовнішнього Ворога порада стара: полюбіть їх. Зустрічайте ненависть любов'ю, а ворожнечу - добротою. Проблема в тому, що більшість із нас не знає, що насправді означає любов у цьому контексті. Любити когось - це «робити того, кого любиш, щасливим». Причина, чому хтось ставиться до вас погано або жорстоко, причина, чому він взагалі є вашим «ворогом», полягає в тому, що він, імовірно, сприймає вас як перешкоду на шляху до свого щастя. Ви якимось чином робите їх нещасними або, принаймні, позбавляєте їх щастя. Коли ми когось любимо, ми працюємо разом з ним, щоб зробити його щасливим. Таким чином, ми усуваємо причину ворожнечі.
Ворог 2: Внутрішній ворог
Внутрішній ворог - це ті емоції, які отруюють нашу душу: гнів, ненависть, страх. Коли нас ображають, б'ють, у нас залишається дірка. У цю дірку ми часто запихаємо ті емоції, які, як нам здається, покращують наше самопочуття. Всі сльози і біль того варті, адже ми збираємося накликати на наших ворогів холодну, праведну і жорстоку помсту.
Але ці почуття, як і багато наркотиків, є швидким рішенням, яке в довгостроковій перспективі принесе набагато більшу шкоду. Цитуючи Будду, Турман і Зальцберг пишуть: «Гнів, як лісова пожежа, спалює власну опору». (Схоже почуття: Образа - це все одно, що прийняти отруту і чекати, поки інша людина помре). Якщо гнів, ненависть і страх стануть домінувати в нашому житті, вони відокремлять нас від усього в житті, що приносить нам радість. У їхній пристрасній, вогненній пащі залишається мало місця для чогось іншого, не кажучи вже про присутність з іншими.
Існують хороші дослідження, які свідчать про те, що ці почуття фізично шкодять організму. Гнів, наприклад, «вивільняє в кров шкідливі хімічні речовини, такі як кортизол, які пошкоджують нашу систему кровообігу». Вважається, що протягом двох годин після спалаху гніву шанси людини на серцевий напад зростають у п'ять разів. Ризик інсульту зростає втричі.
Кращою альтернативою цим трьом отруйним почуттям є три форми терпіння. По-перше, толерантне терпіння - це визнання здатності, яку ми всі маємо, просто посміхатися і терпіти. Йдеться не про пасивність чи мазохізм, а про усвідомлення того, наскільки ви стійкі. По-друге, проникливе терпіння - це визнання того, наскільки суб'єктивними і швидкоплинними є наші судження. Світ не прагне до нас, іноді саме ми робимо проблему більшою, ніж вона повинна бути. Нарешті, прощаюче терпіння полягає в тому, щоб «прощати будь-кого, хто завдає нам шкоди, незалежно від того, в який спосіб». Це не тільки дозволяє нам відпустити гнів і гіркоту, але й дозволяє нам взяти на себе відповідальність і контроль над ситуацією.
Ворог 3: Таємний ворог
Таємний ворог - це наш внутрішній голос, який визначає, як ми орієнтуємося у світі. Як пишуть Турман і Зальцберг: «Ми захоплено слухаємо цей наполегливий, безперервний голос его і відчуваємо, що не можемо його заперечити, тому що думаємо, що це наш єдиний голос».
Таємний ворог настільки згубний, тому що ми рідко визнаємо, наскільки мінливим і непередбачуваним є цей внутрішній монолог. Нові ситуації, те, як ми ставимося до інших, і навіть те, як ми судимо себе, визначаються цим голосом. Найчастіше це голос «самозаглибленості» - нарцисичної камери, в якій весь світ розглядається як щось, що має нам служити або заважати.
Але бути зануреним у себе таким способом не тільки недалекоглядно (адже ніхто насправді не піклується про вас так, як ви самі), це ще й стає на заваді вашому щастю. Різноманітні дослідження показують, що ті, хто є егоцентричними, найімовірніше, відчувають «суб'єктивне флуктуаційне щастя» - тобто коротке і швидкоплинне щастя. Але ті, хто більш безкорисливі, більш схильні відчувати «автентично-тривале щастя», що означає глибоке «задоволення і повноту або внутрішній спокій».
Коротко кажучи, цей Таємний Ворог, той, хто бачить все через призму вас, робить вас менш щасливими.
Ворог 4: Супертаємний ворог
Нарешті, супертаємний ворог - це темний аспект внутрішнього голосу (вище). Це голос відрази до себе і ненависті до себе. Це голос, який погоджується на посередність і який бачить життя як сумну колекцію нещасть, з кількома смішками, якщо вам пощастить. Це голос, який каже, що справжнього щастя не існує, а якщо й існує, то це точно не те, що я можу отримати. Як стверджують Турман і Зальцберг, це «почуття негідності, це самоприниження, ненависть до себе і самозречення, основане на глибоко вкоріненому комплексі неповноцінності, вбитому в нас з дитинства культурою, ураженою страхом і невіглаством».
Джерелом цієї ненависті до себе є певною мірою таємний ворог. Чим більше ми зайняті собою, тим більше ми зациклені на особистому щасті. Чим більше ми робимо речей просто для того, щоб зробити себе щасливими, тим більшою стає ця відраза до себе. Робити добро, бути співчутливим, добрим, щедрим і люблячим - це те, що робить людей щасливими. Коли ми бачимо, що ми робимо щось вартісне, ми відчуваємо, що ми теж чогось варті.
Існують хороші дослідження з цього приводу. Згідно з одним дослідженням, опублікованим в Journal of Social Psychology, ті, хто робить добрі справи, помітно більше задоволені життям. Інше, з Університету Британської Колумбії, робить висновок, що «витрачання грошей на інших - просоціальні витрати - призводить до більшого щастя, ніж витрачання грошей на себе».
Коротко кажучи, суперсекретний ворог ненависті до себе є токсичним. Допомога іншим запобігає ненависті до себе і робить нас щасливішими.
Все, що вам потрібно, - це любов
Книга Турман і Зальцберга «Любіть своїх ворогів» - це глибоко прониклива книга. І відео, що розкриває її ідеї, варто переглянути. Головний висновок стосується того, наскільки ми дбаємо про інших: це про любов.
Любов - це єдина панацея від усіх чотирьох ворогів. Любов - це те, що бажає найкращого для інших, і таким способом знешкоджує Зовнішнього Ворога. Любов - це те, що прощає і приймає, і служить антиподом Внутрішнього Ворога: гніву, ненависті та страху. Любов - це те, що перемагає заклопотаність собою, Таємного Ворога, співпереживанням і співчуттям. Вона бачить інших не з точки зору того, що вони можуть зробити для тебе, а з їхньої точки зору. Нарешті, любов - це те, що допомагає і підтримує інших, що нівелює ненависть до себе Надтаємного Ворога.
Виявляється, стародавня мудрість, що міститься в більшості релігій і систем вірувань, існує не просто так. Любов дійсно є найпотужнішою зброєю в нашому арсеналі. Від любові нічого не стає гірше, і є дуже багато речей, які потребують її більше.
Джонні Томсон викладає філософію в Оксфорді. Він веде популярний акаунт під назвою «Мініфілософія» і його перша книга - «Мініфілософія: Маленька книга великих ідей».
Стаття вперше була опублікована англійською мовою під назвою «The 4 types of enemies (and how to defeat them)» в журналі «Bigthink» 28 листопада 2022 року.
Переклав Дмитро Юткевич
