Юлія Каспрук. Вірші
Юлія Каспрук - юна львівська поетеса поглибленого всесвіту.
Знаєте, чому ваша уява досягне апогею, тільки-но перегорнете увагу до першого вірша?
У кожному слові нескінченна поема образів.
Напруга, наші емоції, природа, кохання - телепортуйтесь у стихію Іншого виміру.
Меланхолія
Невже розстелені сумні поля
Весна з небогою прощалась
Метеорити плавились у ртуті
Жадор та забутая платівка
У шатах спроба лиш вірна
Ледь згаслі зорі зігріва сама
Мерехтливих донь голубить
Послання тьмяних повівань
Гробницю заколише сокіл
***
Рентген українця -
Силуети орнаменту вишитої сорочки
Полум'я вільності в серці
Крилата мистецька доля
Безмежна щира любов
Аромат рум'яного хліба
Козак отримує насолоду
Від незаплямованого сонця
Дівчинонька золотокоса
По теренах крокуючи
Несе на плечах пшениченьку
Тоненькими зап'ястями
Підіймаючи рідний прапор
Знову й знову вірить, люба...
Лабораторія ілюзій
Гармидер ненависті полонив його серце
Прядивом обіцянок погляд заіскрив
Чимдуж затихала публіка від того сміху
Що заживо людську любов хоронив
Містифікація, сцена номер п'ять, глядіть
Гіпнотичною гаванню друкують думки
Живописців котушка шеметається
Тікай, дорогенька! Цікавість - не хліб!
Перевертень обходить велично тебе
Милість, ослаблена струно, вбачаєш тільки ти, доки симфонія чужою стає.
Шви у дзеркалі - видумки ворогів,
Купаючись у злі, жадаєш померти скоріш, промовляючи:
Поганого тут не бажають мені...
Today's force
Сьогоднішні хвилювання
Не нагий дорогоцінний скарб
У слові він зароджувався сам
Ліси з відтінком заклинань
Що блукають в наших головах
Кришталем тліли мигдалеві очі
Тягли старого майбуття степи
Де горіли посмішки широкі
Виднівся підтекст глибокий
Тримавши у робітничій долоні
Миттєвеє життя
