Олег Чабан. Вареникам…
Цей витвір мистецтва пишний
Не рівняється навіть з окрошкою,
Аромат по кімнаті лиш свище,
І я їстиму його ложкою.
І зарази є серед них.
Зовсім бідненькі розквасились.
Узяли собі та розлізлися,
Наче гордо на мене образились.
А іншим велика шана.
Наїдку краще, ніж від куті.
Ой, ви бідні мої вареники,
Що ви знали в своєму житті?
Пропускаючи вас між зубами,
Отримав я настрій гарний.
А тепер йде за вами траур.
І рядків в цьому вірші парно.
