Володимир Шеврон "Частина початку: Перехожі"
«Вы, например, сможете подарить свой мобильник первому встречному?» (Mr. Freeman)
Частина початку: Перехожі
(Грудень, 22, вівторок 2009)
…Забув рукавиці. Опустивши руки в рукави, я вийшов з траллика і пішкаря пішов до обласного госпіталя, до себе в палату. Мороз — -18˚. Це мій рекорд ходьби без рукавиць. Йдучи по пустому місту, мимоволі дивився на плакати про передвиборний концерт Другої Ріки (Д.Р. – надалі) і вже забив собі сходити, бути на ньому, навіть в першому ряді…
* * *
«В мене мого телефона вже немає. Я віддала його вчора одній людині. Я подумала, шо він їй нужніший буде… а для чого він мені?!» — кожна Її фраза була для мене як наставництво, я її слухав так, наче народ Ісуса, підчас Нагорної проповіді.
«Я, була, посварилася з мамою і відчувала себе дуже обіженою, сиділа в своїй кімнаті…» — Давно це було?
— «Позавчора. І тут…щось мене так, наче вразило: я почула якби якийсь шум, мені стало дуже тепло на душі, наче щось одарило мене такою любов’ю, щирістю, розумінням всього, що я втрачала в цьому житті…мені стало наскільки жалісно за мої діла, за всі свої образи, сліпоту… я поняла, наскільки все даремне, наскільки я була дурна раніше, що моє життя пусте і без сенсу…я жила неправильно, без смислу, не розуміла батьків, вмирала душевно (чи духовно)… Розумієш?»
Вона так широко і глибоко дивилася мені в очі, що я не смів пропускати ніяких подробиць Її слів, сумніватися, бути скептичним і тим більше – втратити з уваги ці красиві живі очі! Так раптово, так невинно зав’язалося наше знайомство і цей монолог!.. (вперше я став стримувати себе, свої надумані поради, тактовність полеміка). Тут, в Сумах, за сценою, відразу після виступу Другої Ріки!
І я знову був без рукавиць. А були такі морози! Слава Богу, драйв від концерту і ті сліпі враження світу емоцій які я вибудував за мотивами пісень групи Д.Р. мене зігріли і, що головне — тепер у світі моїх вражень від пісень Д. Р. зародився сенс життя, очима якого я бачу тільки Її, таку Неймовірну, ЧУДЕСНУ, Загадкову, дещо трагічну…
Всі охочі з’юрбилися поза сценою: чекаючі автографу Харчишина, моменту сфотографувати його, подивитися на нього зблизька і навіть взяти інтерв’ю.
«Мені не треба його автограф. Я просто хочу сказати йому, що я вчора поняла, як я змінилася…» — ділилася зі мною моя нова Знайома. Подружка Тані – Яна, яка теж попала під торнадо Її перемін, обходилася з Нею дуже тендітно і навіть дещо хвилювалася за свою подружку, хоча не до кінця усвідомлюючи – що ж сталося з дівчиною. Ось Валера вийшов на роздачу автографів і спалахів фотиків. Дивлячися за натовпом прихильників музиканта, я помітив Яну, яка вже тут-як-тут домовлялася з охороною музикантів, щоб взяти «вдаване» інтерв’ю у вокаліста Другої Ріки. Повернувшись до нас, Яна дала мені оцтовий автограф, а Таня вже стояла біля огорожі, коло самого музиканта. Коли увага Валери звернулася до Тані, його рука вже автоматом потяглася в Її сторону, але було наступне: Таня сказала: «Мені не нужен автограф. Я просто хочу сказати Вам, що вчора я поняла смисл жизні і повірила в Бога…» — Валерій Харчишин просто тепло обійняв Її і поцілував в щоку, що викликало загальне захоплення в очевидців.
Ми трохи відійшли від натовпу, щоб встигнути краще познайомитися один з одним…
Здійснивши задумане, подружка Таня повернулася до нас з Яною, говорила з нею дивлячись на мене. Просто не міг відвести очей від її власних — сіро-зелених. Ненавмисне, але Вона дивилася в мене, піднімаючи в моїй душі смуток та гіркоту за свою слабкість перед життям, за невтілені плани, сподівання, грубість з батьками, за своє пусте, жалісливе життя із жалюгідними планами-сподіванками. Ось Вона, така Чудесна, Нова, Інша, Відчайдушна для добра. Ця дівчина перевернула в мені все єство. Завдяки Їй я став розуміти наскільки я закритий до нового, наскільки скутий духовно і в думках.
Це був четвер, 24-те грудня 2009-го.
Це не кінець! Це точно. Так мало ЖИВОГО навкруги! Всі ходять як зомбі – що роздеруть будь-яку божу пташку, що раптово заспіває про ЖИТТЯ і що воно Чудове, коли вона сяде поруч них!
Цим уривком я не роблю вам ніяких висновків, порад чи заслуг собі. Я просто почав розповідь про Ту дивну Пташку, що несе ЖИТТЯ, про те, як я Її зустрів.
ШЕВРОН Володимир
Володимир Шеврон "...про сучасних поетів."
Володимир Шеврон "Спроста про культурне..."
