Біографія Герти Мюллер

Герта Мюллер – німецька письменниця; лауреатка Нобелівської премії з літератури 2009 року з формулюванням «тій, хто своєю зосередженістю в поезії і щирістю в прозі, малює пейзаж знедолених» – народилася 17 серпня 1953 року в сім'ї швабського фермера в німецькомовному містечку Ніцкідорф, у румунській частині історичної області Банат.

Батько майбутньої письменниці під час Другої світової війни служив у «Ваффен-СС». У 1945 багато румунських німців були депортовані до СРСР, і мати Герти не стала винятком. П'ять років сім'я провела в трудовому таборі на території України, про що письменниця розповіла у своєму останньому на сьогодні романі Atemschaukel («Ритм дихання», 2009).

У 1973–1976 Герта Мюллер, повернувшись до Румунії, вивчала німецьку і румунську літературу в університеті Тімішоари. Саме тоді вона вступила до організації Aktionsgruppe Banat, що об'єднувала молодих німецькомовних авторів, які перебували в опозиції до режиму Ніколае Чаушеску. З 1977 по 1979 Герта Мюллер працювала перекладачкою на машинобудівному заводі, звідки була звільнена через відмову співпрацювати зі спецслужбами. Працювала в дитячому садку, давала приватні уроки німецької.

Літературний дебют письменниці відбувся в 1982. Її перша збірка оповідань Niederungen («Низовини») німецькою мовою була знівечена румунською цензурою. Два роки потому повний текст книжки опублікували у ФРН. Він удостоївся низки премій. Того ж року в Румунії виходить Drückender Tango («Обтяжливе танго»). В обох роботах пані Мюллер розповідає про життя в маленькому німецькомовному містечку, про корупцію, нетерпимість і репресії. У 1987 Герта Мюллер разом із чоловіком і колегою-письменником Ріхардом Вагнером була вимушена емігрувати до Німеччини.

Німецька критика схвально відгукнулася про її старі та нові праці: Der Fuchs war damals schon der Jäger («Лисиця була вже тоді мисливцем», 1992), Herztier («Серце звіра», 1994; The Land of Green Plums, 1996) і Heute wär ich mir lieber nicht begegnet («Сьогодні я не бажаю зустрічі з собою», 1997; The Appointment, 2001), що розповідали про стагнуюче суспільство за панування диктатури. Дія більшості романів Мюллер відбувається в румунській провінції епохи Чаушеску. Головна тема німецької письменниці – індивідуальна і колективна пам'ять, витіснення з пам'яті, амнезія. Герта Мюллер, поетка, авторка прозових творів та есеїв, швидко здобула популярність, активно виступала з лекціями. Займає активну громадську позицію.

У 1997 залишила німецький ПЕН-клуб на знак протесту проти об'єднання цієї організації з відділенням ПЕН-клубу колишньої НДР.

З 1995 є членкинею Німецької академії мовознавства і літературознавства, викладає літературу у Вільному університеті. У різні роки вона відзначалася преміями імені Генріха Кляйста, імені Франца Кафки (1999) й імені Йозефа Бройтбаха. Одну з найпрестижніших світових літературних премій, Дублінську (IMPAC), Мюллер присудили в 1998 за роман Herztier (приблизний переклад: «Серце-Звір»; назва англомовного перекладу – «Країна зелених слив»).

У 2009 Герта отримала європейську премію по захисту прав людини, а згодом і Нобелівську.

Пані Герта планувала написати роман у співавторстві з її близьким другом і земляком, поетом Оскаром Пастиором. У 2001 Герта почала записувати його спогади про життя в трудовому таборі на Донбасі, де він прожив 5 років. У 1945, коли Йосип Сталін розпорядився, щоб румунських німців вивезли до СРСР (як дешеву робочу силу), депортації підлягали жінки і чоловіки віком від 17 до 45 років, до депортованих потрапив і 18-річний Оскар Пастиор.

Пані Герта – авторка багатьох віршів, прозових творів, есеїв. У Німеччині вона відома як фотограф та мисткиня, в її домі у Берліні час від часу відбуваються творчі вечори та артпрезентації.

Ставлення до України

Герта Мюллер неодноразово наголошувала, що історія її родини має стосунок до України.

За часів Євромайдану пані Герта активно підтримувала прагнення українського народу повернутися до сім'ї європейських країн. Під час Російської окупації письменниця пікетувала російську амбасаду в Берліні.

Через події російсько-української війни нобелянтка у своїх інтерв'ю італійським ЗМІ радикально засудила росію та путіна, підтримуючи український народ як європейський і демократичний.

В одному з вересневих інтерв'ю 2014 року письменниця наголосила, що дії росіян щодо України – жахливі: вчинки росії набагато гірші, ніж те, з чим стикався світ у різні періоди диктатури, і це є загрозою для всієї Європи. Пані Герта підкреслила: путін просто не може змиритись із тим, що Радянського Союзу більше немає, і що на місці українців вона вчинила би те саме, що відбулося на Майдані на початку 2014. Також вона висловила ненависть до президента російської федерації.

У травні 2018 разом з іншими відомими особами підписалася під листом на ім'я канцлера ФРН Ангели Меркель і міністра закордонних справ Гайко Мааса із закликом проявити участь у долі незаконно засудженого у рф українського режисера Олега Сенцова.

Твори

Романи:
Der Mensch ist ein großer Fasan auf der Welt (1987).
Reisende auf einem Bein (1989).
Der Fuchs war damals schon der Jäger (Лисиця вже тоді була мисливцем) (1992).
Herztier (Серце-Звір) (1994).
Heute wär ich mir lieber nicht begegnet (Краще б я себе сьогодні не зустріла) (1997).
Atemschaukel (Гойдалка дихання) (у співавторстві з Оскаром Пастіором, 2009).

Поезія:
Im Haarknoten wohnt eine Dame (Жінка мешкає у вузлику волосся) (2000).

Збірки:
Niederungen (Низовина) (1982).
Drückender Tango (Обтяжливе танго) (1984).
Barfüßiger Februar (Босоногий лютий) (1987).
Wie Wahrnehmung sich erfindet (1990).
Der Teufel sitzt im Spiegel (Диявол оселився в дзеркалі) (1991).
Eine warme Kartoffel ist ein warmes Bett (1992).
Der Wächter nimmt seinen Kamm (1993).
Angekommen wie nicht da (1994).
Hunger und Seide (Голод і шовк) (1995).
In der Falle (1996).
Der fremde Blick oder das Leben ist ein Furz in der Laterne (1999).
Heimat ist das, was gesprochen wird (2001).
Der König verneigt sich und tötet (Король вклоняється і вбиває) (2003).
Die blassen Herren mit den Mokkatassen (2005).