Біографія братів Грімм
Якоб і Вільгельм Грімм – німецькі науковці, представники Гейдельберзької школи, котрі найбільш відомі за їхніми збірками казок і працями в галузі мовознавства, що стосуються зміни звучання слів з плином часу (закон Гріммів); одні з найвідоміших казкарів Європи – народилися (відповідно) 4 січня 1785 року і 24 лютого 1786 року в Ганау поблизу Франкфурта (земля Гессен).
У сім'ї було дев'ять дітей, лише шість з яких вижили. Вони провели своє раннє дитинство в сільській місцевості. З 1790 по 1796 родина Грімм жила неподалік від будинку магістрату Гессен, а батько працював на принца Гессена.
Коли Якобу, старшому братові, було одинадцять років, їхній батько Філіп Вільгельм помер, і сім'я переїхала в тісну квартиру. Через два роки також помер їхній дідусь, залишивши їхню матір самою виховувати дітей. Згодом брати зацікавилися старими мовами та їх впливом на німецьку. Якоб почав спеціалізуватися в історії та структурі німецької мови. Описані ним відносини між словами стали відомі як закон Гріммів. Брати Грімм зібрали величезні за обсягом дані.
Обидва брата вступили в гімназію Фрідріха в місті Кассель, а потім обидва вчилися філософії та праву в Марбурзькому університеті. Фрідріх Савіньї заснував історично-юридичну школу університету, що об'єднувала юристів, лінгвістів та істориків. Саме Савіньї збудив інтерес братів до минулого. Двадцятирічні, вони почали лінгвістичні та філологічні дослідження, які завершаться потім законом Гріммів та збиранням і виданням народних казок. Попри те що колекції казок стали надзвичайно популярними, вони були по суті побічним продуктом лінгвістичних досліджень – головною метою братів.
У 1808 Якоб був призначений головним бібліотекарем короля Вестфалії, а в 1812 брати Грімм опублікували свої перші томи казок. Вони отримали розповіді від жителів сіл і з інших джерел, як-от вже опубліковані твори з інших культур і мов (наприклад з творів Шарля Перро). Якоб відшукував казки, в той час як Вільгельм надавав їм літературного змісту.
У 1837 брати Грімм, до яких приєдналися п'ять колег професорів Геттінгенського університету протестували проти скасування ліберальної конституції Ганноверської держави, до якої належало місто Геттінген. Ця група відома в Німеччині як Göttinger Die Sieben (Геттінгенська сімка). Всі учасники були звільнені зі своїх посад університетів і трьох депортували, в тому числі і Якоба. Він оселився в Касселі, який не належав до Ганновера, і Вільгельм приєднався до нього в будинку їх брата Людвіга. Однак у 1840 обидва були запрошені в Берлін до короля Пруссії Фрідріха-Вільгельма IV, де вони й оселилися.
В останні роки брати працювали над словником німецької мови (Deutsches Worterbuch), перший том якого було опубліковано в 1854.
Якоб залишився холостяком до самої смерті, Вільгельм був у шлюбі з Доротею Вілд, дочкою фармацевта, у них було четверо дітей.
Вільгельм помер у Берліні 16 грудня 1859 року. Яків продовжував роботу над словником і пов'язаних з ним проєктами аж до своєї смерті в Берліні 20 вересня 1863 року. Брати поховані на цвинтарі при церкві Св. Матвія в Берліні (район Шенеберг).
Казки
Брати Грімм почали збирати народні казки в 1807 у відповідь на хвилю інтересу до німецького фольклору, яка постала з публікацією Ахіма Людвіга фон Арніма і Клеменса Брентано колекції народних пісень Des Knaben Wunderhorn («Чарівний ріг хлопчика») у 1805–1808. На відміну від попередніх публікацій, брати Грімм намагалися не модернізувати мову оригіналів. У 1810 Грімм підготували рукопис колекції декількох десятків казок, які вони записали, запросивши казкарів у свій дім. Хоч часто вважають, що вони збирали свої казки серед селян, багато казкарів належали до середнього класу і навіть до аристократів, які розповідали казки, почуті від своїх слуг, а деякі з казкарів були нащадками емігрантів-гугенотів і розповідали казки французького походження.
У 1812 брати опублікували збірник із 86 німецьких казок під назвою «Дитячі й сімейні казки» (Kinder-und Hausmärchen). У 1814 вони опублікували другий том із 70 казок.
Брати Грімм написали двотомну роботу під назвою Deutsche Sagen, яка включала 585 німецьких легенд і була опублікована в 1816 та 1818. Легенди в книжці надані в хронологічному порядку історичних подій, з якими вони були пов'язані. Регіональні легенди в книжці надані тематично для кожної казкової істоти: карликів, велетнів, чудовиськ тощо без будь-якого історичного порядку. Ця книжка легенд не була настільки ж популярна, як книжки казок.
Два томи казок Якоб і Вільгельм Грімм видали у 1812 і 1815. Згодом книги витримали шість редакцій – казки зробили менш жорстокими, в них додали відсилання на християнські цінності, прибрали згадки про фей. У всьому світі найвідоміший варіант казок від 1857. Зокрема, в першій редакції книги принцеса Рапунцель проводить ніч з принцом в замку і вагітніє, зла королева у «Білосніжці» – це власна мати головної героїні, а голодна мама маленьких дітей в іншій казці збирається їх вбити та з'їсти.
Друге видання «Kinder-und Hausmärchen» у 1819-1822 було розширене до 170 казок. Ще п'ять видань були опубліковані протягом життя братів, в яких деякі казки були додані або вилучені. У сьомому виданні 1857 року містяться 211 казок. Багато змін було зроблено після негативних критичних відгуків, особливо тих, хто стверджував, що не всі казки були придатні для дітей, незважаючи на назву. Вони також критикували недосконалу німецьку мову казок.
Ці видання, з науковими нотатками, – серйозні дослідження з німецького фольклору. Брати також опублікували Kleine Ausgabe (малі видання), які містять збірки з 50 казок, безпосередньо призначених для дітей (на відміну від більш формальних Große Ausgabe (великих видань)). Десять «малих видань» були видані в період між 1825 і 1858.
Брати Грімм не були першими серед тих, хто публікував колекції казок. Серед найвідоміших – французька збірка Шарля Перро 1697 року, хоч існує ряд інших, в тому числі німецька колекція Йоганна Карла Августа Музеуса, опублікована в 1782–1787.
Лінгвістика
На початку XIX століття, в якому жили брати Грімм, сучасної єдиної нації в Німеччині не існувало. Була конфедерація з 39 малого та середнього розміру німецьких держав, багато з яких було створено Наполеоном, коли він реорганізував Німеччину. Того часу основним об'єднувальним фактором для німецького народу була спільна мова. Тому частково те, що спонукало братів в їхніх письмових роботах і в їхньому житті, було прагнення допомогти у створенні німецької ідентичності.
Робота над німецьким словником не дуже відома широкій громадськості за межами Німеччини. Цю 33-томну роботу й досі вважають стандартом німецької етіології. «Німецький словник», всупереч назві, – це фактично порівняльно-історичний словник усіх германських мов. Робота розпочалась у 1838. До кінця життя брати завершили тільки розділи від літери «А» до літери «F». Робота залишалася незавершеною до 1960. Остаточно завершено та надано сучасного вигляду німецькими вченими лише в 1970-ті.
Твори
Критика
