Співдружність
Концертні афіші філармонії… Одні зацікавлюють незвичайною програмою, новими іменами, інші приваблюють гучними лауреатськими титулами, а треті прізвищем добре знаного артиста запрошують до зустрічі з мистецтвом, що хвилює до глибини душі.
Афіша концерту, про який йдеться, привернула увагу поєднанням імен, близьких серцю львівської музичної громадськості, імен музикантів, яких ми щиро любимо й шануємо. У ній було написано: “Фортеп’янні твори Миколи Колесси виконує Марія Крушельницька”. Слухачі, що заповнили зал, ішли почути просту і щиру музику, знайти у ній свої думи. І вони не помилилися.
Концерт відкрив вступним словом музикознавець Ю.Булка, добре відомий львів’янам як постійний ведучий телевізійної програми “Львів музичний”. Він розповів про творчий доробок та особливості стилю М. Колесси. До фортеп’янної музики композитор звертався в різні періоди свого творчого життя і написав чимало п’єс у характері жанрових картин (“Дрібнички”, “Коломийки”, “Картинки Гуцульщини”, Сонатина) та низку прелюдів (“Фантастичний”, “Осінній”, “Гуцульський”, “Про Довбуша”). Найбільший же фортеп’янний твір Колесси – Сюїта c-moll – відзначений серйозністю задуму, глибиною і драматичністю його втілення.
Запропонований М.Крушельницькою концерт-монографія з фортеп’янних творів Колесси дозволив по-новому почути популярні і улюблені львівськими слухачами п’єси. Інтерпретація виразно вимальовувала в них своєрідні риси автора, а водночас дала відчути зміни, що відбувалися з плином часу у його стилі. Варто відзначити, що це – вже четверта монографічна програма з української фортеп’янної музики, підготована Крушельницькою. Протягом останніх років піаністка виконала і записала на платівки та для фондів радіо фортеп’янні етюди В.Косенка, твори Л.Ревуцького та С. Людкевича.
У відчутті самобутнього гуцульського колориту творчі індивідуальності композитора Колесси і піаністки Крушельницької змикаються. Це стало запорукою успіху останнього концерту, його високого художнього рівня. Крушельницька відкрила слухачам багатогранність виконуваних творів. У її грі були відвага й завзяття, роздум і тиха лірика, фантастичність і гостра характерність, драматизм, пафос і філософія. Інколи ці відтінки змісту творили несподівані, але переконливі поєднання, бо були підслухані з самого життя, як от, наприклад, тема фуґи, що з’єднала в собі бахівську солідність з молодою, нестримною запальністю і дала поштовх до багатопланового і масштабного розвитку цілої композиції.
М.Крушельницька відома слухачам як майстер фортеп’янного звучання, що особливо було відчутно у останньому концерті. Інструмент під руками піаністки звучав об’ємно, його тембри викликали в уяві безмежні гірські простори, де ясні контури виступають на тлі затуманеної далини, а близькі голоси перегукуються з відлунням. Важливим засобом такого фортеп’янного звукопису стала педаль, багате і вміле використання якої дозволило то зливати у суцільний гармонійний шум багатоголосся музики, то виокремлювати з нього найвиразніші лінії. Крушельницька грала на фортеп’яно, а у філармонічному залі чулися таємниче бриніння дримби і тужливий поклик трембіти.
Серед усього цього живописного багатства звукових барв тон розповіді піаністки лишався завжди виразним і простим. Правдиві й безпосередні мелодійні інтонації розкривали щирі почуття, ніби зігрівали мальовничі пейзажі постійною присутністю людини з її радощами і болями. Теплий фортеп’янний звук і живий чутливий ритм дозволили грі Крушельницької не тільки чарувати слух, але й хвилювати слухачів, розкрили у творах Колесси глибину і свіжість почуття.
Львівські слухачі зі щирим захопленням зустріли концерт. Даруючи різнобарвні квіти золотої осені, вони виявили свою любов до прекрасної піаністки і стоячи, тривалими оплесками вітали митців, чия творча співдружність принесла їм цього вечора високе художнє переживання.
Н.Кашкадамова
Вільна Україна.- 24.ХІ.1984.