Бесіда з доктором Кешабом Чандра Мандалом: Освіта та наука в Індії
Освітня кава. Бесіда перша
Друзі, рада Вам представити мого друга та колегу із Індії Доктора Кешаба Чандра Мандала, який є і директором школи, і вченим в галузі соціальних та політичних наук. Даним інтерв’ю ми започатковуємо цикл бесід про освіту та науку в різних країнах.
Кешаб Чандра Мандал - автор книг про гендерну рівність, про політичне лідерство, про соціальне та економічне становище Індії, про Сталий Розвиток Індії, розширення прав та політичних можливостей в Індії.
1. В Ваших книжках про Індію я читала про те, що освіта є одним із факторів сучасного розвитку цієї країни. Скільки років Ви працюєте в системі освіти? Чи пам'ятаєте ви свій перший клас або студентську групу.
К.М. Вже двадцять три роки я працюю в системі освіти. Я пам'ятаю, як мене представили в класі, де були хлопці у віці 16-17 років. Це був клас із викладанням англійською мовою, я викладав їм із задоволенням. У мене є чимало студентів, з якими я постійно підтримую комунікацію та зв'язки. Це був чудовий клас!
2. Розкажіть будь ласка про три переваги, індійської системи освіти?
К.М. Індійська шкільна освіта є обов'язковою та безкоштовною з шести років до 14 років або до восьмого класу, з початкового рівня діє програма безкоштовного харчування (від початкового рівня до середнього).
Додаткове харчування для дітей це дуже важливо. Зазвичай це їжа, яка поширена в даному регіоні та курятина.
Також, не зважаючи на далекі відстані учні шкіл мають можливість добиратися до школи. Це завдяки розвитку освітніх інституцій в Індії.
3. Дуже цікаво, а з якими викликами зіштовхнулася освітня система Індії? Особливо після пандемії, які є проблеми на теперішньому етапі?
К.М. Кожного дня в Індії народжується 86000 малюків, уявіть собі, скільки класів необхідно сформувати?
Кожного року 5000 дітей вступають до навчальних шкіл, щороку надати можливість навчатися мають 500 шкіл, в кожній школі створюється до 5 нових класів.
Другою проблемою є безпосередньо економічне становище, коли чимала кількість учнів не йдуть в 9 та 10 класи, та залишають школи, особливо це стосується хлопців. Деякі з них працюють в полі з батьками. Ранні шлюби є також проблемою в Індії.
І інша проблема індійської освіти – це брак кваліфікованих вчителів для забезпечення освіти такій великій кількості населення. Але з іншого боку – вчителі є і великою перевагою та гордістю індійської системи освіти.
4. Скільки учнів в Вашій школі?
К.М. Кількість дітей залежить від місцевості, в якій знаходиться школа. Я хочу розповісти про муніципальну школу в міському просторі. Я із Колкати. В моїй школі всього 200 дітей. Але в деяких школах в моєму регіоні кількість дітей сягає 67, 90, 80.
Тривалий час батьки віддавали перевагу приватним школам в містах. Ця тенденція зберігається і зараз в великих містах. Причина – дефіцит вчителів та можливостей.
Але в сільській місцевості інша ситуація – кількість дітей в школі – 2000, 2500, 1000.
В моїй попередній школі було приблизно 1000 школярів, згодом кількість збільшилася до 1500 осіб.
Молодь не дуже любить ходити до школи в міській місцевості, проте в сільській місцевості відвідуваність набагато краще.
В моїй школі небагато учнів, але відвідуваність дуже висока.
5. Наступне питання пов'язане із мотивацією. Які методи мотивації учнів та студентів Ви використовуєте в своїй роботі? Як Ви надихаєте своїх учнів та студентів для навчання нових предметів?
К.М. Коли я почав ходити до школи, я відвідував всі заняття.
Я ціную пунктуальність. Я прошу своїх учнів та своїх студентів ходити до навчального закладу регулярно та бути пунктуальним. Я ніколи не запізнююся на роботу в школу, і прошу це робити інших. Я також не запізнювався на попередньому місті роботи.
Я ніколи не сиджу в своєму кріслі. Я намагаюся бути інноваційним всюди. Я включений в діяльність свого закладу, я роблю концерти зі своїми студентами. І я дуже щасливий! Я завжди в контакті зі своїми студентами та учнями!
В попередній школі було приблизно 150-200 учнів та я намагався залучити всіх до навчального процесу, щоб клас був одним цілим, щоб діти не дивилися у вікно.
В моєму останньому класі майже всі відвідували заняття. Я ділюся з учнями про те, що я дізнався, про те, що робиться в школі. А також говорю їм про те, що відбувається у світі та в країні.
Під час своїх профілактичних бесід я спираюся на закони, акцентую увагу на вигоди відвідування школи та наслідки негативної поведінки.
Я розповідаю до чого може призвести ненормативна поведінка, невідвідування школи, як це може позначитися на родині.
І я вчу своїх студентів реалізовувати свої мрії, прошу серйозно ставитися до своїх цілей, наполегливо працювати. І тоді, якщо ви будете багато працювати, ви обов'язково досягнете своїх цілей.
Я насолоджуюся своєю роботою, і хочу надати їм шанс та можливості!
6. Які професії обирають зараз індійські учні? Які професії обирають саме Ваші учні?
К.М. Спеціальності, які пов'язані з аграрною сферою, із сільським господарством. 80% нашої країни – це сільська місцевість. 50% населення включені в роботу агросфери.
Останнім часом вчителювання та освітня сфера вийшли в пріоритет. Це стало привабливою роботою у зв'язку із підвищенням заробітної плати.
Багато студентів обирають педагогічні та інженерні спеціальності.
В Індії також цінуються інженери та лікарі. Це дуже привабливі спеціальності для сучасної молоді.
Індія потребує кваліфікованих інженерів, оскільки має промисловий розвиток та постійне вдосконалення інфраструктури.
В Індії стрімко розвиваються наукові технології.
Також потребують уваги архітектурні проєкти.
Але серед моїх учнів найбільше популярна професія інженера. Тому що після навчання вони завжди матимуть роботу. У них багато можливостей в цій сфері.
Дуже цікаво. В моїй країні дуже популярні комп’ютерні технології.
7. Я знаю Вас, як спеціаліста та автора книжок в сфері дослідження гендерної проблематики. Кого в Вашій школі більше – вчителів жіночої або чоловічої статі?
К.М. В моїй школі чоловіків вчителів менше ніж жінок – вчительок. Я зробив внесок у розвиток гендерної рівності в моїй країні. Але за моїми спостереженнями жінки вчителі більш ефективні ніж чоловіки. Вони краще працюють (згідно досвіду).
8. Я читала про 2 підходи профілактики емоційного та професійного вигорання в сфері освіти. Перший, якщо вчитель полюбляє свою роботу, він ніколи не буде стомлений. Другий підхід, вчителі знаходяться в групі ризику та частіше представників інших спеціальностей відчувають стрес. Що ви думаєте про це? Які методи профілактики емоційного вигорання ви використовуєте? Що ви можете сказати про професійні деформації в освітній сфері?
В моїй країні професійні деформації більш яскраво виражені в міських школах, в сільських рідше.
К.М. Причинами того, що емоційне вигорання та професійні деформації торкаються як моїх колег і чоловічої і жіночої статі в однаковій ступені – це труднощі комунікацій та відносин.
Нам необхідно більше слухати один одного, більше комуні кувати замість того, щоб гортати стрічку в телефоні.
Що стосується професійної деформації, я знав і деморалізованих та втомлених вчителів, які мають складнощі зі студентами та учнями. Це може мати негативний вплив на комунікацію із учнями. Це дуже поширено в наші часи глобалізації, деморалізації. Необхідно шукати, як це подолати. Не треба забувати про етику. Вчитель має дотримуватися етичних принципів, бути емфатичним та чутливим.
Кохання, турбота, рівні партнерські стосунки зі студентами – це дуже важливо для моїх колег, це є проблемою всюди.
Робота в сільських та міських освітніх інституціях дозволяє мені зробити порівняльний аналіз.
Дякую, Ви є прикладом для Ваших студентів та учнів. Я читаю пости про Вашу активність!
9. Чи є освіта джерелом та каналом соціальної мобільності в Індії?
К.М. Так, звичайно, і не тільки в Індії.
Для розвитку кожного рівня – економічного, політичного необхідний розвиток освіти. Освіта – це джерело мобільності, причому не тільки в Індії.
Доктор Кешаб Чандра Мандал повідомив, що він захоплюється Україною та бажає Перемоги!
Дякую Вам за підтримку моєї країни! Бажаю успіхів та розвитку в усіх проєктах!
Аліна Солнишкіна