Історія заселення українцями Кубані
Заселення українцями Кубані є процесом, що розпочався у 18 столітті і має глибоке історичне коріння. Цей регіон, розташований на півдні сучасної росії, завжди привертав увагу своєю унікальною культурою та географічним положенням. Українська спадщина на Кубані відображає важливі аспекти історичного розвитку й етнічного розмаїття регіону, а розкриття дій, які допомогли українцям освоїти цю землю, відіграє важливу роль у розумінні минулого та сучасного Кубані.
Початок переселення
У травні 1792 року начальник імператорської канцелярії генерал-аншеф Каховський таємно віддав наказ про термінове переправлення Чорноморського козацького війська на Кубань. Вже 2 липня 1792 року Катерина II підтвердила це переселення своїм указом.
7 вересня 1792 року перша група чисельністю у 3847 колишніх запорозьких козаків (чорноморських козаків) з-за Південного Бугу під командуванням полковника Чорноморського козацького війська Сави Білого висадилася в Тамані. Цю дату зазвичай вважають фактичним початком заселення українцями Кубані. Чорноморське козаче військо було сформоване з решти розформованого Запорізького козачого війська з ініціативи Григорія Потьомкіна у 1787 році, а свою назву − «Чорноморське козацьке військо» − набуло у 1788 році.
Проте звістка про переселення на Кубань була прийнята не всіма козаками. Частина з них перейшла на Задунайську Січ. Однак на Кубань все-таки було переселено суходолом і морем близько 8200 козаків, якими було створено 40 куренів. Загалом разом із родинами за 1792 рік було переселено приблизно 25000 українців. Їм було виділено достатньо великий земельний фонд, площа якого складала 30000 км² − між річкою Єя та річкою Кубань.
Найбільше до Кубанської області емігрувало вихідців із Харківської, Полтавської, Катеринославської та Чернігівської губерній. Друга хвиля переселень козаків — із Задунайської Січі, реєстрового козацтва з Полтавщини та Чернігівщини — відбувалася упродовж 1802–1811 рр. Від 1809 р. до 1849 р. на Кубань з України було переселено майже 109 тисяч осіб.
Перепис населення 1926 року засвідчив, що на Кубані в той час проживало 1 мільйон 644 тисячі українців, тобто 49,2% населення. За переписом 2002 р. лише 0,9% населення Краснодарського краю ідентифікувало себе як українців. Під час цього перепису «козаками» записалися 17542 особи, інше населення, що має українське походження, записалося росіянами.
Українське коріння на Кубані: заселення та його значення для регіону
Виселення українців на Кубань має велике значення як для самої України, так і для регіону, де вони оселилися. Цей процес допоміг українському народові зберегти свою культуру, традиції та мову в нових умовах. Українці на Кубані зробили вагомий внесок у розвиток регіону, сприяючи його господарському та культурному розвитку. Історія заселення українцями Кубані є невід'ємною складовою історичного доробку та культурного багатства України та регіону, і вивчення цього процесу допомагає нам зрозуміти багатогранність та унікальність цієї історії. І хоча російський імперіалізм фактично знищив серед кубанців згадки про свою українську ідентичність, замінивши, як по Орвеллу, все своїм новоязом, сподіваємося, ще не все втрачено. Можливо, і над Кубанню ще зійде українське сонце.