Біографія Олеся Лупія
Олесь (Олександр) Васильович Лупій – український поет, прозаїк, драматург, сценарист; член Національної спілки письменників України – народився 28 березня 1938 року в с. Нова Кам'янка (нині Львівський район, Львівська область) в селянській родині, яку за участь у визвольних змаганнях було вислано у Сибір.
Закінчив Київський державний університет (1961). Відтоді працював у Києві: був журналістом газети «Молодь України»; 1963–1972 – спецкор, відповідальний секретар газети «Літературна Україна»; 1984–1991 – завідувач редакції поезії, редактор видавництва «Радянський письменник»; від 1991 – відповідальний секретар Ради НСПУ (1999–2002 – 1-й заступник голови).
Опрацьовував сучасні й історичні теми українського народу, обстоював самобутність української історії, художньо відтворював сторінки із життя західноукраїнських земель післявоєнного періоду.
Автор поетичних збірок «Вінки юності» (1957), «Майовість» (1964), «Перевал» (1969), «Поезії» (1972), «Невпинність» (1977), «Любов і лад» (1982), «Одна-єдина» (1984), «Довголіття бджоли» (1987), «Кольорами предків» (1991), «Зелене весілля» (1998), «Гармонія» (2003), «Батьківщина» (2006), «Поезії» (2010);
романів і повістей «Милява» (1965), «Герць» (1966), «Грань» (1968), «Чистовід» (1972), «Нікому тебе не віддам» (1984), «Падіння давньої столиці» (1991), «Гетьманська булава» (1993), «Лицарі помсти» (2001), «Вибрані твори» (2008);
драматичних поем «Кохання київського князя» (1982), «Володар Високого Замку» (1991), «Гетьман і король» (1993);
книг спогадів «Крутими дорогами» (2014; усі – Київ).
За сценаріями Олеся Лупія на Одеській кіностудії знято художні фільми «Багряні береги» (1979) і «Данило – князь Галицький» (1987).
Лауреат Національної премії України імені Т. Г. Шевченка; заслужений діяч мистецтв України; лауреат премії імені Дмитра Яворницького.
Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеню – за вагомий особистий внесок у розвиток української літератури, багаторічну плідну творчу працю та активну громадську діяльність.
Олесь Лупій помер 14 серпня 2022 року. Похований на Солом'янському кладовищі у Києві.
Твори
Критика
