Олесь Лупій. Чарівна птаха

Вона нечутно вдосвіта злітає,
Сягнувши за далекий небокрай,
Там цілий день у просторі витає
І зором обіймає рідний край.
Земля ж яка красива і багата
Та рани незагоєні ятрять…
Як погасити те жахне багаття
І зупинити смертоносну рать?
Нелегко бути птахою такою,
Спроможною долати сто вітрів.
Сміливою, готовою до бо.
І не боятись лютих ворогів.
Перелітати цілу Україну –
Напівдень, північ, з заходу на схід…
Хтось бачить тут лише нову руїну,
А птаха вірить: буде кращий світ,
А птаха вірить: схаменуться люди,
Самі зупинять цей шалений вир
І рідну землю захищати будуть
І берегтимуть благодатний мир.
Почався день і вже вона літає
І вже співає в цей ранковий час,
І так співає, наче промовляє
Палкі слова до кожного із нас.
Дай Боже, її ще довго-довго жити
І прикрашати український світ,
І людям щедрим голосом служити,
Удосвіта здійматись у політ!